ВПЛИВ ІМПРОВІЗАЦІЙНИХ МЕТОДИК НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-ХОРЕОГРАФА
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.2(108)2025.339510Анотація
У сучасних умовах реформування мистецької освіти в Україні питання формування професійної компетентності майбутніх педагогів-хореографів набуває особливої актуальності. У статті розглядаються імпровізаційні методики, які виступають ефективним засобом розвитку творчих здібностей, сценічної виразності та педагогічної майстерності здобувачів. Вони сприяють розвитку рухової гнучкості, емоційної пластики та підвищенню адаптивності майбутніх фахівців у професійній діяльності. Використання різноманітних імпровізаційних вправ розширює можливості формування індивідуального стилю викладання та комплексного розвитку майбутніх педагогів-хореографів у системі сучасної хореографічної освіти. Зазначено, що сучасна хореографічна освіта є складним і багатогранним процесом формування професійної компетентності, який охоплює різні аспекти розвитку особистості, зокрема творчий, педагогічний, культурний та соціальний. Творчий аспект передбачає активізацію креативності, артистизму та здатності до імпровізації; педагогічний аспект фокусується на формуванні навичок викладання, здатності до рефлексії та педагогічної майстерності; культурний аспект базується на усвідомленні танцю як форми художньої комунікації, носія духовно-естетичних цінностей; соціальний аспект спрямований на розвиток комунікативних навичок. Імпровізаційні методики, що застосовуються у професійній підготовці майбутніх педагогів-хореографів, включають різноманітні вправи, серед яких: вільні рухи та експресивні вправи, ритмічні імпровізації, імпровізаційні ігри у парах та групах, комунікативні вправи на взаємодію, творчі експерименти з поєднанням різних стилів танцю та імпровізації з обмеженнями. Кожна з цих вправ спрямована на розвиток певних компетенцій, що є необхідними для формування професійної майстерності. Імпровізаційні методики, які включають різні види вправ, сприяють розвитку творчості, рухової гнучкості та здатності до самовираження здобувача. Впровадження імпровізаційних методик у професійну підготовку майбутніх педагогів-хореографів сприяє цілісному розвитку їх творчих і педагогічних компетентностей.
Посилання
Андрощук Л. М. (2017). Етапи становлення хореографічно-педагогічної освіти в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, 2,.ч. 2, Умань: ВПЦ «Візаві», С. 7–16.
Бідюк Д. Є. (2020). Професійна підготовка хореографів в університетах Великої Британії. (Дис. канд. пед. наук). Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна, Київ, 310 с.
Дубасенюк О.А. (2014). Інновації в сучасній освіті. Інновації в освіті: інтеграція науки і практики: збірник науково-методичних праць. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, С. 12–28.
Кривохижа А. М. (2012) Роздуми про мистецтво танцю. Кіровоград: Центральноукр. вид-во, 172 с
Литвиненко В. А. (2017). Трансформація української народної хореографії та її концептуалізація в театрі танцю Павла Вірського. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія й історія культури». Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 245 c.
Мартиненко О. (2020)/Методика роботи з хореографічним колективом: теорія і практика: підручник для здобувачів першого рівня вищої освіти спеціальностей 024 Хореографія, 014 Середня освіта (Хореографія). Мелітополь: Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 390 с.
Масол Л. М. (2020). Інтеграція? Інтеграція. Інтеграція… Інтеграція! (Поліцентрична інтеграція змісту загальної мистецької освіти). Мистецтво та освіта, 1 (95), С.20–27. https://artedu.com.ua/index.php/adm/%20article/view/107
Падалка Г. М.(2008). Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). Київ: Освіта України, 274 c.
Пархоменко О. М. (2016). Формування балетмейстерських умінь майбутніх учителів хореографії у процесі фахової підготовки. (Дис. канд. пед. наук). Ніжинський держ. університет імені Миколи Гоголя, Ніжин. 249 с.
Погребняк М. (2020). Нові напрями театрального танцю ХХ–поч. ХХІ ст.: історикокультурні передумови, крос-культурні зв’язки, стильова типологія : монографія. Полтава : ПП «Астрая», 327 с.
Потапчук, Т. В., & Шеретюк, Ю. В.(2024). Формування творчої індивідуальності здобувачі вищої освіти засобами хореографічного мистецтва. Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, (2), С. 27–32.
Реброва О. (2017). Крос-навчальна інтеграція когнітивних процесів у виконавському досвіді майбутніх учителів хореографічних та музичних дисциплін.Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Сер. 14:Теорія і методика мистецькоїосвіти. Київ: Вид-во НПУ, Вип. 22(27). С. 12–19.
Сивоконь Ю. М., Печененко М. В. (2022). Інноваційні технології як засіб оптимізації процесу викладання класичного танцю. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, Кропивницький: Центральноукраїнський держ. пед. ун-т імені Володимира Винниченка, С.304–309.
Терешко І. (2022). Самостійна творча діяльність здобувачів у процесі вивчення курсу «Народознавство та хореографічний фольклор України». Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, 2, С.88–95.
Терзі А.А. (2024). Інноваційні форми і методи формування композиційної компетентності майбутніх викладачів хореографії на основі сучасного танцю. Південноукраїнські мистецькі студії. Науковий журнал №1, С. 71–76
Українське хореографічне мистецтво в контексті світової художньої культури (сучасний поліжанровий дискурс) : колективна монографія / за заг. ред. О. А. Плахотнюка. Львів : СПОЛОМ, ЛНУ імені Івана Франка кафедра режисури та хореографії, 2020. 308 с.
Хоружа Л.Л. (2021). Cоціально-психологічні аспекти переходу педагогічного знання в інновацію. Освіто-логічний дискурс. No 4 (35). С. 103–117.
Butterworth, Jo. (2011). Dance Studies: The Basics. London: Routledge. https://www.routledge.com/Dance-StudiesTBasics/Butterworth/p/book/ %209780415582551
