DOI: https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(99)2020.198154

СУЧАСНІ НУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ ЕКОЦЕНТРИЧНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ

Сабіна ІВАНЧУК

Анотація


Екоцентрична парадигма як певна теоретико-методологічна модель дозволяє наповнити освітній процес сукупністю ідей, поглядів, мотивацій, що висвітлюють екологічну сторону буття, а саме практику оптимальних стосунків у діаді «природа – людина». У статті подано аналіз результатів дослідження сутності базових понять екоцентричної парадигми освіти у науковому дискурсі (екоцентрична парадигма, екологізація освіти, екологічна освіта, екологічна культура), що віддзеркалює множинність наукових підходів щодо їх потрактування, які абсолютно логічно зберігають внутрішній смисл цих пов’язаних термінів. Обґрунтовано актуальність проблеми оновлення фахової підготовки майбутніх вихователів до формування екологічно доцільної поведінки дітей дошкільного віку з огляду на виклики часу та парадигми сталого розвитку суспільства.

Важливою умовою досягнення якості професійної діяльності є високий рівень розвитку екологічної компетентності педагога, який дозволяє ґрунтовно та ефективно здійснювати екологічне виховання дітей в умовах закладів дошкільної освіти, формувати ключову складову екологічної вихованості – екологічно доцільну поведінку як способу життя. Гостроту цього завдання підкреслює та обумовлює стратегія і тактика сталого розвитку суспільства.

Схарактеризовано сутність базових понять еколого-педагогічного тезаурусу: екологізація освіти, екологічна освіта, екологічна культура.  Відзначено певні аспекти тлумачення цих понять, запропоновані вченими, серед яких культурологічний, особистісний, ціннісний, педагогічний, соціально-історичний. Наголошено, що вивчення сутності і змісту вказаного семантичного ряду є теоретико-методологічним підґрунтям подальшого дослідження.


Ключові слова


екоцентрична парадигма, суспільство сталого розвитку, екологізація освіти, екологічна освіта, екологічна культура.

Повний текст:

PDF

Посилання


Алиева А. Я., Длимбетова Г. К. Формирование экологической компетенции студентов для решения трансграничных экологических проблем Казахстана. «Образование через всю жизнь: непрерывное образование в интересах устойчивого развития»: материалы 12-й Международной конференции. Астана, 2014 р. С. 265–268.

Бондаренко В.Д. Культура общения с природой М.: Агропромиздат, 1980. 172 с.

Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. Київ: Ірпінь: ВПКФ «Перун», 2000. 400 с.

Дубовіч І.А. Теоретико-методичні та практичні засади реалізації екологізації економіки. Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. Львів, 2014. № 24.4 С. 196-201.

Злобін Ю. Загальна екологія: [навчальний посібник] Суми: «Університетська книга», 2012. 416 с.

Климчик О. М., Малярчук П.М., Мислива Т. М., Дубровський В. П. Екологія. Вступ до фаху: Навчальний посібник. Житомир: Житомирський національний агроекологічний університет, 2008. 344 с.

Концепція екологічної освіти України URL://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6-1929001/sp:wide:max15 (дата звернення 15.01.2020)

Моисеева Л. В., Зебзеева, В. А. Социодинамика экологической субкультуры. Москва: Творческий Центр, 2011. 300 с.

Морозова Л. Виховання екологічної культури особистості. Вища освіта України. 2001. № 2. С. 88–92.

Гончаренко Г. Є., Совгіра С. В. Словник-довідник сучасних екологічних та природоохоронних термінів. Київ: Наук. світ, 2010.

Левандовський Л. В., Танащук Л. І., Степанець Л. Ф., Суходол В.Х. Тлумачний словник екологічних термінів та понять, пов’язаних з охороною навколишнього середовища для студ. спец. 7.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища». Київ: НУХТ, 2006. 61 с.