DOI: https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(99)2020.198148

ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ

Маргарита ГОЛОВКО, Олена МІХЄЄВА

Анотація


У статті представлено результати вивчення та узагальнення поглядів та провідних ідей вітчизняних та зарубіжних педагогів га проблему педагогічного супроводу дошкільного дитинства у контексті сучасної освітньої парадигми. 

На підставі аналізу наукового доробку визначено основні параметри дошкільного дитинства як педагогічного феномену. Цикл людинознавчих наук репрезентує свої підходи до розуміння дитинства як ключової проблеми педагогічної, психологічної та філософської науки. Полілог наукових підходів презентує дитинство як унікальний феномен, єдину динамічна система, що функціонує як необхідний вирішальний етап становлення особистості і виявляє себе у таких п’яти вимірах: 1) дитинство як віковий період життя людини; 2) дитинство як особливий, неповторний, своєрідний світ та спосіб буття дитини у ньому; 3) дитинство (світ дитинства) як сукупність дітей певного віку; 4) дитинство як світ відносин дорослих і дітей; 5) дитинство як середовище, в якому доводиться працювати педагогу. Дошкільне дитинство в цьому контексті є найбільш самобутнім періодом, що визначається особливим змістом і простором дитячого буття та власного «Я» дитини. Визначено як схожі позиції вчених, так і оригінальні ідеї. Виокремлено найбільш пріоритетні риси та особливості дошкільного дитинства, які потребують педагогічної підтримки та захисту. Презентовано загальні риси та базові загальні принципи підтримувального стилю освітньої роботи з дітьми. В основу моделі педагогічного супроводу мають бути покладені загальні принципи: гуманізація – віра в можливості дитини; системний підхід – заснований на розумінні дитини як цілісної системи; комплексний підхід до супроводу розвитку дитини; урахування індивідуальних і вікових особливостей дитини, що передбачає вибір змісту, форм, способів супроводу, які відповідають індивідуальним можливостям дитини, темпам її розвитку; безперервність супроводу дитини в освітньому процесі, а саме – спадкоємність і послідовність супроводу.

Констатовано, що дошкільні заклади мають стати тим освітнім простором, що забезпечує гуманістичну взаємодію педагогів та дітей з метою захисту та підтримки дитячої субкультури.


Ключові слова


підтримка, захист, стимулювання, педагогічний супровід, дошкільне дитинство, взаємодія. Постановка проблеми у

Повний текст:

PDF

Посилання


Лімонченко В. Феномен дитинства в контексті педагогічної культури. Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: зб. наук. праць. Вип. 4. Львів: Світ, 1999. С. 55-64.

Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. К.: Т-во «Знання». 1991. 48 с.

Сивачук Н. Дитина у світогляді українського народу. Початкова школа. 2000. №5. С. 32-35.

Корчак Я. Как любить ребенка: книга о воспитании. [пер. с польск]. М.: Политиздат, 1990. 493 с.

Сухомлинский В. Сердце отдаю детям. К.: Радянська школа, 1977. 244 с.

Амонашвили Ш.А. Школа жизни. М.: Народное образование, 1998. 80 с.

Савченко О.Я. Екологія дитинства: В.Сухомлинський і сучасна початкова школа. Початкова школа. 2000. № 11. С. 10-13.

Богуш А. Парадигма «дитинства» в контексті розвитку особистості дитини. Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. 2003. № 3. С. 92 – 99.

Чумичева Р. Детство: научный феномен и его психолого-педагогическое сопровождение. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. Слов’янськ: СДПУ, 2010. Ч. 1. С. 286-291.

Фельдштейн Д.И. Социальное развитие в пространстве - времени Детства. М.: Московский психолого-социальный институт Флинта, 1997. 115 с.

Бех І. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344 с.