ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.6(98)2019.197477Ключові слова:
фасилітаційна взаємодія, організація, освітній процес, здобувачі освіти, форми, методи, прийоми.Анотація
статті є визначення форм, методів та прийомів, що сприяють ефективній організації фасилітаційної взаємодії. У дослідженні дано характеристику суті поняття «фасилітаційна взаємодія» як процесу безпосередньої або опосередкованої спільної дії, спрямованої на ініціювання, підтримку та конструктивний прояв реалізації індивідуально-творчого потенціалу здобувача освіти відповідно до створеної ситуації навчання й орієнтованої, перш за все, на підвищення ефективності співпраці її учасників. Визначено принцип фасилітації, що сприяє забезпеченню фасилітаційної спрямованості особистості суб'єктів взаємодії – відкритість до позитивного мислення. Зазначено принципи, основні положення концепції фасилітації та сформульовано основні вимоги до розробки дидактичного забезпечення принципу фасилітації, які забезпечуються шляхом розробки педагогічних технологій, побудованих на інтерактивній взаємодії (синергія, співпраця, діалог). Підкреслено, що ділові ігри та дискусії необхідно проводити для того, аби визначити рівень підготовки здобувачів освіти до фасилітаційної взаємодії, а для зняття психологічної напруженості і виявлення творчих здібностей слід проводити організаційні колективні творчі вправи, групові рухливі ігри тощо.
Ефективним є також проведення тренінгу на організацію командної взаємодії. У даній науково-методичній статті доведено, що освітній процес, заснований на принципах фасилітації – це система побудови взаємозв'язку навчання і виховання, що забезпечує розвиток особистості здобувача освіти, як індивідуальності і як професіонала; процес засвоєння знань перетворюється в засіб розвитку здобувача освіти з урахуванням його суб'єктного досвіду, цінностей, потреб, мотивів, індивідуальних можливостей.
Адаптація та імплементація окреслених форм, методів та прийомів в освітній процес надасть можливість упроважувати фасилітаційну взаємодію як підґрунтя підготовки майбутніх учителів.
Подальші перспективи наукових розвідок науковця будуть спрямовані на опитування майбутніх та працюючих учителів на предмет ефективності упровадження в освітній процес форм, методів та прийомів фасилітаційної взаємодії.
Посилання
Димухаметов Р. С., Соколова Н. А., Слесарь М. В., Жеребкина В. Ф. и др. (2016) Фасилитационный подход в подготовке социальных педагогов: монография. Челябинск-Костанай. 306 с.
Ліннік О. О. (2017) Модель системи підготовки майбутнього вчителя до організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії з учнями початкової школи. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки. № 8. Ч. IІ. 150-158.
Овчарова Р. В. (2016) Психолого-педагогическая фасилитация в профессиональной деятельности учителя: учебное пособие. Курган: ИКГУ. 210 с.
Орлов А. Б. (2016) Человекоцентрированный подход в психологии, психотерапии, образовании и политике (К 100-летию со дня рождения К. Роджерса). URL: http://www.trialog.ru/ library/scipubl/ rogers100.html (дата звернення 03.11.19).
Цукерман Г. А. (1996) От умения сотрудничать к умению учить себя. Психологическая наука и образование. № 2. 27. URL: http://lib.mgppu.ru/ opacunicode/index. Php?url=/notices/index/IdNotice: 25109/ Source:default (дата звернення 05.11.19).
Bruner J. S. (1991) The narrative construction of reality. Critical Inquiry, Vol. 18. 1–21.
Prendville P. (2008) Developing facilitation skills. Handbook for group facilitations. Combat Poverty Agency. 124.
Rogers C. R. (1982) Freedom to learn for the 80s. Columbus, OH: Merril. 1982. 308.
Ryff C. D. (1996) Psychological Well-Being. Encyclopedia of Gerontology. Vol. 2. 365–369.
Ryff C. D., Keyes C. L. (1995) The structure of psychological well-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 69. 719–727.
Zajonc R., Sales S. (1966) Social facilitation of dominant and subordinate responses. J. of Experimental Social Psychology. Vol. 2. 160–168.