СОЦІОКУЛЬТУРНІ КОНСТАНТИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.6(98)2019.197462Ключові слова:
система освіти, заклад освіти, університет, освітня політика, підготовка фахівців, середня освіта, професійна підготовкаАнотація
У пропонованій статті на підставі огляду основних віх вітчизняної історії розглядається проблема розвитку системи освіти України у другій половині ХХ століття. Виділяється ряд посутніх констант її розвитку, визначається характер взаємовідносин держави та суспільства у вирішенні нагальних проблем освіти, висвітлюється їх еволюція в історичному плані. Авторами зроблено аналіз науково-педагогічних досліджень, публіцистичних праць, який доводить, що досліджувана проблема не втрачає своєї актуальності, є багатоаспектною, а педагогами-науковцями приділяється значна увага вивченню питання розвитку освіти України різних історичних періодів. У статті розглянуто ключові проблеми функціонування, реформування й основні напрямки розвитку освіти України в контексті історичних умов другої половини XX століття. Зауважено, що проведені владою УРСР реформи, упровадження прогресивних технічних розробок у народне господарство, стрімкий розвиток освітньої та культурної сфер, викликали нагальну потребу в спеціалістах із вищою освітою, що позитивно вплинуло на динаміку збільшення кількості закладів вищої освіти впродовж досліджуваного періоду. Зазначено, що система освіти кожної країни у своїй еволюції спирається на власну історичну спадщину, традиції та надбання, рівень соціально-економічного розвитку, інституції соціально-політичної системи, і, являючи собою складову загальнокультурного розвитку, покликана вирішувати актуальні загально цивілізаційні та конкретно-прикладні питання.
Наприкінці роботи наведені висновки з даної проблеми, констатуються основні положення та досягнення в даній сфері, визначені перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Авторами підкреслено, що оновлення системи освіти з проекцією на майбутнє не представляється можливим без аналізу й урахування досвіду минулого, адже це дозволить уникнути певних помилок, розробити сучасні стратегії розвитку освіти України згідно з викликами сьогодення та новими тенденціями глобалізаційних процесів.
Посилання
Волошинов С. А., Осадчий В. В., Осадча К. П. Сучасні тенденції розвитку вищої освіти в Україні. Engineeringand Educational Technologies. 2018. № 6 (4). С. 38–46.
Гарань Н. С. Чередник О. В. Ретроспективний огляд проблеми розвитку вищої освіти України (початок ХХ ст.). Вісник черкаського університету. Серія педагогічні науки. 2019. № 2. С. 9–14.
Ніколаєску І., Гарань Н. Підготовка педагогічних працівників для закладів дошкільної освіти у Донецькій області в другій половині ХХ ст. Вісник черкаського університету. Серія педагогічні науки. 2019. № 2. С. 200–205.
Пастушок О. І. Розвиток системи освіти дорослих у Польщі (друга половина ХХ – початок ХХІ століття): автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.01 / Ін-т пед. освіти і освіти дорослих НАПН України. Київ, 2018. 20 с.
Терентьєва Н. О. Тенденції розвитку університетської освіти в Україні (друга половина XX– початок XXI століття): автореферат дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. Київ, 2016. 40 с.
Ткаченко В. І. Тенденції розвитку шкільної мовної освіти в Україні (1959-2013 рр.) : автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2019. 17 с.
Шевченко С. М. Розвиток шкіл з російською мовою навчання у контексті диференціації загальної середньої освіти в УРСР (50-60-ті роки ХХ ст.). Проблеми сучасного підручника. 2014. № 14. С. 833–842.
Шендерук О. Б. Тенденції розвитку вищої освіти України другої половини XX століття. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2014. № 4. С. 75–84.