ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Анотація

У статті підкреслено, що сучасна вітчизняна освіта, реагуючи на виклики сьогодення, активно запроваджує нову освітню парадигму – парадигму наукової освіти, яка покликана максимально наблизити освітню діяльність здобувачів до дослідництва, залучити їх до розв’язання наукових завдань доступного рівня складності. Узагальнено погляди вчених, дослідників щодо сутності дослідницьких умінь та зазначено, що дослідницькі вміння майбутнього викладача вищої школи – це сукупність набутих систематизованих теоретичних знань, практичних умінь і відпрацьованих навичок, що формуються впродовж навчання у ЗВО з допомогою різних видів науково-дослідної діяльності. Виокремлено групи дослідницьких умінь: операційно-дослідницькі, організаційно-дослідницькі, практично-дослідницькі, комунікативно-дослідницькі (О. Земка, О. Семеног), аналітико-синтетичні, інформаційні, креативні, прогностичні (О. Ноздрова). Зауважено, що дослідницькі вміння важливо формувати системно. По-перше, це довготривалий і комплексний процес, який треба починати з початкової школи та продовжувати в середній і старшій. По-друге, у ЗВО формувати дослідницькі вміння необхідно поетапно: перший етап орієнтаційно (адаптаційно)-дослідницький (1-2 курси першого (бакалаврського) рівня освіти); другий етап організаційно-дослідницький (3-4 курси першого (бакалаврського) рівня освіти); третій етап науково-дослідницький (другий (магістерський) рівень освіти). Констатовано, що формування дослідницьких умінь викладача вищої школи є неперервним процесом і відбувається впродовж навчання у ЗВО за допомогою різних видів науково-дослідної діяльності через набуття систематизованих теоретичних знань, практичних умінь, відпрацювання навичок, і повинно посідати важливе місце в процесі професійної підготовки.