ПОЗАНАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(107)2025.327058Анотація
У статті розглянуто теоретичні засади процесу позанавчальної діяльності студентів університету. Автором проведено аналіз наукових студій, у яких досліджувалися різні трактування позанавчальної діяльності, що дозволило виокремити дві спрямованості цієї діяльності: соціальну, що визначається формуванням особистісних якостей, навичок комунікації, міжособистісної взаємодії; та професійну, яка має безпосередній зв’язок зі спеціальністю студента. Підкреслено значення територіального аспекту, який полягає в можливості здійснення позанавчальної діяльності в університетському середовищі, а також поза межами закладу освіти.
Підкреслено, що позанавчальна діяльність може складатися із заходів теоретико-дослідницького характеру, проте не у якості основного виду діяльності, а як підготовчий етап. Автор робить висновок, що аналіз наукових джерел і розв’язання проблемних завдань є більш доречним під час академічного процесу. Щодо позанавчальної діяльності – вона може бути платформою для формування практичних навичок.
Критичний аналіз висновків дослідників, а також надання автором власної інтерпретації позанавчальної діяльності дозволило визначити основні принципи, що характеризують цю діяльність і забезпечують її ефективне застосування. Дослідження продемонструвало фундаментальне значення принципу добровільності, який передбачає самостійний вибір студентом позанавчальної діяльності та місця її проведення. Акцентовано увагу, що саме дотримання принципу добровільності, який також включає консультаційно-супровідну участь керівника, сприяє мотивації студента до виконання позанавчальної діяльності та формуванню принципу самостійності, що забезпечує розвиток навичок самоорганізації та професійної відповідальності.
Автором надано пояснення значущості принципів практичної спрямованості та зв’язку з навчальним процесом, які полягають у необхідності здійснення діяльності, що ґрунтується на спеціалізованій практиці для розвитку професійних компетенцій.
У процесі дослідження виокремлено внутрішні принципи позанавчальної діяльності, серед яких: застосування нових методів, технологічних підходів (інтерактивність і креативність); використання у практиці позанавчальної діяльності знань різних навчальних дисциплін (міждисциплінарність); а також розвиток навичок командної роботи.
Посилання
Вінтюк, Ю. (2018). Актуальні завдання підготовки психологів у позааудиторній навчальній діяльності. Молодий вчений. №10(62). С. 571–576.
Волощук, Н., Денисюк, О., Ходаківська, О., Галютіна, О. (2018). Позааудиторна робота студента: невикористаний резерв або джерело дидактичних інновацій. Медична освіта. №4. С. 36–40.
Гончар, Л. (2020). Особливості формування культури професійної діяльності майбутніх менеджерів у позааудиторній діяльності університету. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти. Вип. 12. С. 240–251.
Децюк, Т. (2015). Технології формування професійної компетентності у майбутніх соціальних працівників у позааудиторній роботі: [методичні рекомендації для позааудиторної роботи зі студентами спеціальності «Соціальна робота»]. Чернігів: ЧНТУ. 87 с.
Децюк, Т. (2018). Формування лідерських якостей у студентів у позааудиторній роботі в умовах вищого навчального закладу. Молодий вчений. №1(53). С. 301–304.
Джеджера, К., Черніговець, Т. (2020). Особистісна реалізація студентів у позааудиторній діяльності (на прикладі Рівненського державного гуманітарного університету). Нова педагогічна думка. №1(101). С. 106–110.
Кучай, Т., Сулим, В., Рожак, Н., Рокосовик, Н. (2022). Роль позааудиторної роботи у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців іноземної мови. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. №1(115). С. 269–276.
Остапчук, В. (2023). Педагогічні технології професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників в умовах позааудиторної діяльності. Ввічливість. Humanitas. №5. С. 61–66.
