РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ГУМАНІТАРІЇВ (МОВНІ ДЕВІАЦІЇ Й ЛІТЕРАТУРНЕ УЖИВАННЯ ГРУПИ ПИСЬМОВИЙ, ПИСЕМНИЙ, ЛИСТОВНИЙ, ПИСАНИЙ)
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306949Анотація
Публікація присвячена питанню вироблення культури мовлення у майбутніх гуманітаріїв у вивченні мовних дисциплін.
Спостереження над мовними девіаціями й літературним уживанням групи письмовий, писемний, листовий, писаний спрямовує на уважне ставлення до нормативного вживання, поєднання з іменниками, доречне уведення у фаховий текст.
Простежено розвиток внутрішньої форми спостережуваної групи через діахронний аспект. Такий підхід уможливлює розгляд мовних одиниць з урахуванням історико-культурного чинника розвитку їх значення, параметрів функціонування залежно від стильового віднесення.
Нормативне уживання терміносполучень безпосередньо впливає на успішність комунікації, оскільки трансляція фахових знань орієнтує на продукування текстів, у яких використані доречно й точно терміносполучення забезпечують імпресію інформації, визначають хід когнітивного осмислення викладеного.
Культура фахового мовлення майбутніх гуманітаріїв визначає рівень сформованості елітарної мовної особистості, яка продукує фахові тексти, виявляє креативність у відтворенні інформації, демонструє інтелектуальну довершеність у доборі мовного ресурсу задля відтворення думки. Діахронний аспект розгляду розвитку внутрішньої форми мовної одиниці сприяє усвідомленню її історико-культурної детермінації.
Мовна девіація полягає не лише в неправильному поєднанні відповідно до семантико-синтаксичної тяглості, але також у нерозумінні значення (внутрішня форма слова засвідчує активний розвиток конотативних відтінків).
Розроблено систему завдань, спрямованих на контекстуальний розгляд групи мовних одиниць, які перебувають у паронімічних, гіпонімічних і партитивних відношеннях.
Здобувачі звертають увагу на модифікацію іншомовних елементів у структурі терміна шляхом діахронного спостереження.
Запропоновано ситуативні завдання, розв’язання яких передбачає звернення до історії розвитку основного й додаткових значень. Виконання завдань передбачає здійснення лексикографічної роботи, звернення до моно-, бі- й галузевих полісловників.
Окремо розглянуто поняття писемності через призму каналів комунікації.
Посилання
Романченко А. П. Елітарна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти : монографія. Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова, 2019. 541 с.
Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / уклад.: М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська; за ред. д-ра техн. наук, проф. М. Д. Гінзбурга. Харків : Торсінг, 2003. 592 с.
Онлайнова версія академічного тлумачного «Словника української мови» в 11 томах (1970–1980). URL : http://sum.in.ua
Крайнікова Т. Коректура : підручника. Київ : Наша культура і наука, 2010. 252 с.
Словник ділових термінів українською та англійською мовами: близько 3500 термінів / уклад. Я. Гаврилишин, О. Каркоць. Київ : Смолоскип, 1993. 96 с.
Історія української культури / за загал. ред. І. Крип’якевича. Київ : Либідь, 2022. 656 с.
Різун В. В. Теорія масової комунікації : підручник для студентів галузі 0303 «Журналістика та інформація». Київ : ВЦ «Просвіта», 2008. 260 с., С. 202–206.
