СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА КОМУНІКАЦІЯ» ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ФЕНОМЕНУ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.2(104)2023.292300Анотація
У статті досліджено сутності понять «комунікація», «педагогічна комунікація», «наукова комунікація», «науково-педагогічна комунікація» як міждисциплінарного феномену в психолого-педагогічній літературі та акцентовано на значенні науково-педагогічної комунікації, особливо в аспекті взаємодії між ученими, дослідниками та педагогами-практиками в процесі їхньої освітньої діяльності. Констатовано, що педагогічна комунікація як різновид комунікації є основною формою організації освітнього процесу, продуктивність якого обумовлена цілями й цінностями спілкування, через оперування інформаційними ресурсами, важливим чинником професійної ідентичності, що охоплює всі галузі педагогічної діяльності та системою різноманітних способів і прийомів спеціально організованої взаємодії педагогів і здобувачів, безпосередніх та опосередкованих зв'язків суб'єктів комунікації. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, зазначено, що наукова комунікація – рушійна сила розвитку науки, що сприяє обміну науковою інформацією (ідеями, поглядами, знаннями, повідомленнями тощо) через текст (наукові статті, тези, есе тощо), міжособистісне спілкування (конференції, форуми, вебінари, круглі столи тощо) та становить ядро професійної діяльності вчених, науковців і дослідників. Підкреслено, що науково-педагогічна комунікація – це комунікативний механізм пізнавального процесу в галузі освіти, система безпосередніх, опосередкованих, горизонтальних, вертикальних, формальних, неформальних, документних і недокументних зв’язків педагога (ученого, дослідника) з колегами та зі здобувачами під час освітньої діяльності, що сприяє формуванню загальних і спеціальних компетентностей, навичок наукової комунікації та реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, комп’ютерної комунікації для взаємообміну інформацією, знаннями, моделювання та управління процесом комунікації, регуляції професійно-педагогічних відносин, створення умов для реалізації творчих здібностей і розвитку професійної комунікативної діяльності.
Посилання
Волкова, Н.П. (2006). Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник. Київ: ВЦ «Академія». Україна.
Жирун, О.А. (2010). Педагогічна комунікація в аспекті професійної ідентичності. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка, (1). 100–104.
Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень (2000) / редкол.: Л.О.Пустовіт (гол. ред.) та ін. Київ: Довіра, Україна.
Іщук, Н., Іщук,С. (2017). Поняття комунікації: множинність конотацій. Схід, (1). 97–101. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Skhid_2017_1_18.
Кушнаренко, Н.Н. (2004). Документоведение: учеб. для вузов. Київ: Знання. Україна.
Павленко, Т.В. (2016). Основні психологічні підходи визначення поняття «комунікація». Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С.Костюка. Том. ІX, Загальна психологія. Етнічна психологія. Історична психологія. Київ, (9). 368–376.
Погосян, М.А. (2020). Форми правової комунікації в контексті взаємодії правоохоронних, правозахисних та судових органів: теоретико-правовий аналіз. Юридичний науковий електронний журнал, (4). 18–21.
Стандарт вищої освіти України за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки для другого (магістерського) рівня вищої освіти. МОН України від 11.05.2021 р. № 520. URL: http://surl.li/tvle
Холод, О.М. (2013). Соціальні комунікації як поняття в науковій галузі «соціальні комунікації». Психолінгвістика, (12). 286–293.