ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ: СУТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ

Анотація

У статті наголошено, що наразі лідерство є ключовим елементом інноваційного розвитку країни. Зазначено, що лідер – це авторитетна особистість, своєрідний «еталон», який усвідомлює свою високу суспільну місію, завдяки особистим якостям заряджає своєю енергією та веде за собою, упевнена у власних силах і можливостях, здатна відповідати за окремих членів колективу та групу загалом, лідерство – міжособистісна взаємодія лідера (наставник, ініціатор й організатор, здатний залучати до групової діяльності, впливати на волю до дій у послідовників та розвивати їхній потенціал) та членів групи (інтереси, потреби), що сприяє досягненню спільної мети, до якої вони прагнуть. Звернуто увагу на те, що докладно природу лідерства розкривають різні теорії: «теорія рис», «теорія здібностей», «ситуаційна теорія», «харизматична теорія», «теорія емоційного лідерства», «трансакційна теорія», «трансформаційна теорія», «синтетична теорія», «теорія лідерства як служіння», «теорія визначальної ролі послідовників» та ін. Констатовано, що до основних функцій, які виконують лідери в групах, належать: новаторська (лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї функціонування й розвитку групи, формулює нові цілі й задачі, обґрунтовує пріоритети в процесі розвитку групи, тактичні способи й методи їхнього досягнення), комунікативна (відбиває всі спектри потреб й інтересів членів групи, своєрідний акумулятор ідей і настроїв), організаторська (скеровує й організовує дії групи, має організаторські якості, уміння завойовувати довіру членів групи, поєднувати їхні зусилля для досягнення певних цілей), координаційна (координує та узгоджує дії всіх членів групи), інтегративна (підтримує цілісність і стабільність групи). Зауважено, що серед значної кількості класифікацій найбільш поширеними є такі види лідерства: ділове лідерство – виявляється на рівні спільних цілей та досягнень; емоційне лідерство – ґрунтується на людських симпатіях та особливостях міжособистісного спілкування; ситуативне лідерство – у його основі лежить управління, орієнтоване на співробітників, можливість повести за собою групу лише в певній ситуації.