ПРОБЛЕМА ПСИХОЗАХИСНОЇ ПОВЕДІНКИ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

Стаття присвячена проблемі психозахисної поведінки корекційних
педагогів в контексті їхнього психологічного здоров’я. Актуальність проблеми
полягає у високій стресогенності та афектогенності професійної діяльності
корекційних педагогів, що в свою чергу обумовлює підвищені вимоги до їх
адаптаційних механізмів, які здатні підтримувати та реалізовувати
адаптаційний процес в умовах високої складності.
Теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми психологічного
захисту показав неоднозначність поглядів на даний феномен у зарубіжній та
вітчизняній психології. Переважна більшість зарубіжних науковців
розглядають психологічний захист здебільшого як засіб усунення емоційної
напруги, що оберігає психіку від травм, які можуть заподіяти їй життєві
обставини. В той же час ці механізми заважають усвідомлювати помилки
щодо власних рис характеру і поведінки, ускладнюючи, таким чином, вирішення
особистих проблем. Серед вітчизняних науковців існують два кардинально
протилежні концептуальні підходи до проблеми психологічного захисту.
Дослідники, які поділяють ідеї західних учених, розглядають психологічний
захист як малоадаптивну, неплідну або патогенну форму регуляції особистості.
Інша точка зору заснована на тому, що окрім патологічного психологічного
захисту існує і нормальний, постійно присутній у свідомості, що служить для
зняття напруги та здатний запобігати дезорганізації поведінки людини.
Нез’ясованим залишається питання про адаптаційний потенціал механізмів
психологічного захисту в професійній діяльності вчителів шкіл-інтернатів для
дітей з вадами інтелекту, про їх можливості зберегти педагога як здорову
особистість та ефективного професіонала, що обумовило вибір теми нашого
дослідження.
Експериментальне дослідження психозахисної поведінки вчителів шкіл-інтернатів для дітей з вадами інтелекту показало, що ведучим механізмом
психологічного захисту у даної категорії досліджуваних виявився незрілий
захисний механізм, що змінює та фальсифікує сприйняття реальності –
проекція. Найменш напруженим захисним механізмом у корекційних педагогів
виявилося заміщення. Доведено, що проекція та регресія на статистично
значущому рівні виявились дезадаптивними для даного професійного
середовища.
Визначено, що такі механізми психологічного захисту як «витіснення»,
«регресія», «проекція», «компенсація» та «раціоналізація» статистично більш
властиві вчителям шкіл-інтернатів для дітей з вадами інтелекту, які мають
ознаки емоційного вигорання. Аналіз коефіцієнтів кореляцій між шкалами
емоційного вигорання та механізмами психологічного захисту, отриманих у
респондентів, показав, що актуалізація дезадаптивних для даного професійного
середовища форм психологічного захисту обумовлює не лише виникнення, а й
прояви емоційного вигорання у корекційних педагогів, що не сприяє
психологічному здоров’ю та психологічному благополуччю фахівців.
Ключові слова: психозахисна поведінка, механізми психологічного
захисту, емоційне вигорання, психологічне здоров’я, стрес.