СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ЛІДЕРСТВА В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(101)2022.264955Анотація
У статті актуалізовано питання щодо сутнісної характеристики
категорії «лідер» у літературних пам’ятках та філософській історико-педагогічній літературі ХІХ – початку ХХ століття. Представлено огляд
видатних прогресивних діячів української інтелігенції й культури та феномен
формування лідерської матриці за радянських часів. Обґрунтовано нагальну
необхідність формування крос-культурних особистостей, які здатні
забезпечити високу результативність та цілеспрямованість, в турбулентних
умовах сьогодення. Виокремлено спільні риси: лідер це людина, яка моделює
конкретну мету та шляхи її досягнення, надихає послідовників діяти.
Проведено аналіз змістовної сутності сучасних концепцій формування
лідерства. Порівняно сучасні формати з радянськими ідеологічними моделями,
окреслено стрибок до нової парадигми лідерства, у фундамент якої закладено
кластерне формування демократичного, креативного, інтелектуального
лідерства. Сутність та роль лідерства досліджуваних нами епох має велику
кількість трактувань і форматів. Інститут лідерства є чутливим лакмусом на
розвиток суспільства, який чітко визначає вектор його подальшого руху.
Лідерство радянського періоду формується за допомогою ідеологічного
шаблону, є продуктом взаємин суспільства і держави, тобто формується
високоморальний лідер: будівник комуністичного устрою.
Виділено основні складники лідерства, які сформувалися протягом
історичного розвитку педагогічної науки за часів ХІХ – початку ХХ століття:
лідер, який має активну позицію, відповідальний, цілеспрямований,
авторитетний, людина, яка має на меті будувати світ для інших людей, навіть
у найтяжчих умовах, лідер-комуніст, авторитет, дипломат, борець за права
робітничого класу, гнучкий, готовий до певних підкорень, людина, для якої
виняткове значення має сім’я, мова, родинні цінності, Батьківщина, гідність,
благородство, ввічливість, борець за свободу, освічений свідомий патріот,
повна ліквідація жадібності, солідарність поведінки, особливо в боротьбі,
повага до товариша, готовий до життя, бо життя і є боротьба за кожен
день, боротьба з природою, з темнотою, з невіглаством, з зоологічним
атавізмом, з пережитками варварства, суспільна людина, з дуже розвиненими
суспільними інстинктами, яка мріє, щоб усі люди були щасливими, розуміється
на механізмах існуючого строю, жінки-робітниці все більше і більше
приймають участь у керівництві суспільними підприємствами та державою,
руйнівник облудних моральних устоїв буржуазного суспільства, пристрасний
шукач правди і невтомний борець за неї, вождь і рупор нового покоління,
відстоює громадянські інтереси, соціальний мислитель, натури, яким
абсолютно чужими є все декадентське й спотворене, носій прогресу і
волелюбних ідеалів, людина здатна критично мислити, піднести весь народ на
більш високий щабель моралі , непересічний, авторитарний, з чиїми ідеями не
можна не рахуватись.
Наголошено, що лідерство – консолідуючий чинник, що спонукає до
розвитку, який спроможний розпізнавати, ідентифікувати особистісні
здібності, трансформувати, корегувати та спрямовувати енергію натовпу в
корисну. В свою чергу лідер – потреба кожного суспільства, системи, епохи, як
атрибут, який віддзеркалює їх інтереси та ідеологічне наповнення.
Ключові слова: лідер, лідерство, історико-педагогічна думка, видатні
науковці, Я. Корчак, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський.
Посилання
Біда, О. А., Орос, І. І., Чичук, А. П. (2021). Зміст та сутність поняття
лідерство. Наукові записки. (197), 17–20.
Буяк, Б. (2015). Феномену лідера в історико-філософській ретроспективі.
Гуманітарний вісник. (36), 238–252.
Грищенко, І. М. (2015). Лідерство як феномен управління групою.
Інвестиції: практика та досвід. (10), 116–119.
Дідур, К. М.(2011). Керівник і лідер як головні суб’єкти управління
підприємством. Агросвіт. (20), 63–68.
Костюк, Г.С. (1963). Передові ідеї в психологічній спадщині
К. Д. Ушинського. Психологічна спадщина К.Д.Ушинського. Київ: Вид-во
«Радянська Школа», С. 3–24.
Заліський, А. (2018). Костянтин Ушинський і розбудова нової української
школи на Чернігівщені. Український вимір. Чернігів, 3–5.
Зайченко, І. (2018). К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, Г.Г.Ващенко про
українську національну школу. Український вимір. Чернігів, 5–10.
Іванченко, А.В. (2003). А.С.Макаренко про соціалізацію та формування
наукового світорозуміння учнівської молоді. Національна освіта у контексті
творчості А.С.Макаренка. Житомир, 10–14.
Міляєва, В., Лебідь, Н. (2016). Психологічні особливості стилю управління
керівників лідерів. International Scientific Journal of Universities and Leadership. (2).
Макаренко, А.С. (1973). Педагогічна поема. Київ: Радянська школа.
Макаренко, А.С. (1983). Избранные произведения: в 3 т. Киев: Радянська
школа, Т.1: Педагогическое наследие А.С.Макаренко – на службу современной
школе.
Макаренко, А.С. (1984). Избранные произведения: в 3 т. Киев: Радянська
школа. Т. 2.
Прилепа, Н. В. (2019). Лідерство в системі управління підприємством.
Вісник Хмельницького національного університету. (5), 184–187.
Сергеєва, Л. М., Кондратьєва, В. П., Хромей, М. Я. (2015). Лідерство:
Навч. посібн. Л.М.Сергеєва (Ред.). Івано-Франківськ, Лілея – НВ.
Слюсаренко, О. О. (2016). Поняття «лідер» і «лідерство» у сучасній
науковій літературі. Науковий вісник Ужгородського університету. (2), 244 – 246.
Сухомлинський, В.О. (1977). Вибрані твори: в 5 т. Київ: Радянська школа. Т 3.
Сухомлинський, В.О. (1976). Вибрані твори: в 5 т. Київ: Радянська школа. Т.2.
Ушинський, К.Д. (1983). Людина як предмет виховання. Спроба
педагогічної антропології: Вибрані педагогічні твори. Київ: Вид-во «Радянська
школа».
Ушинський, К. Д. (1974). Про сімейне виховання. Київ: Вид-во «Радянська
школа».
Ушинський, К. Д. (1954). Педагогічні статті. Київ: Державне учбово-педагогічне вид-во «Радянська школа».
Корчак, Я. (1976). Як любити дітей. Київ: Вид-во «Радянська школа». 158 с.
Цеткін, К., Люксембург, Р. (1882). Про літературу і мистецтво. Київ: Мистецтво.
