ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ЯК ОСЕРЕДКИ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ ТА СЬОГОДЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.5(97)2019.196479Ключові слова:
адиктивна поведінка, соціально-педагогічна профілактика, заклади вищої освіти, студентська молодь, психоактивні речовини, соціальні мережі.Анотація
У науково-методичній статті визначено особливості студентського віку та причини вразливості студентів до різного роду проблем (фізичний, психофізіологічний, когнітивний розвиток тощо); наведено останні дослідження та публікації науковців різних галузей – педагогів, психологів, юристів, медиків, які розглядали проблему адиктивної поведінки; окреслено проблему адиктивної поведінки студентської молоді вишів другої половини ХХ століття та сучасності; наведено результати найновіших соціологічних досліджень щодо показників здоров’я підлітків та молоді України: «Соціальна обумовленість та показники здоров’я підлітків та молоді», «Дані досліджень інтернет-аудиторії України», соціологічний моніторинг поширенняя хімічних та нехімічних форм залежності серед молоді м. Харкова 1995–2018 років; акцентовано увагу на наявних проблемах, пов’язаних із залежністю молоді від різноманіття соціальних мереж; визначено особливості поширення різних видів адиктивної поведінки в досліджувані періоди; з’ясовано, що станом на сьогодні адиктивна поведінка залишається актуальною проблемою в студентському середовищі; виокремлено два напрями в подоланні адиктивної поведінки молодої людини: робота над собою з формування вольових якостей та діяльність ЗВО з соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки молоді; виокремлено основні форми і методи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді вишів сучасності (розробка спеціальних програм підтримки психологічного самопочуття студентів, включення питань медіаграмотності й медіабезпеки у відповідні навчальні курси, створення сприятливого соціально-культурного середовища у виші, активна робота органів студентського самоврядування в напрямі соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки та ін.); окреслено перспективи подальших розвідок: розширення змісту профілактичної роботи відповідно до збільшення кількості об’єктів адикцій, вивчення та використання зарубіжного досвіду в цьому напрямі.