МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ У ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИШУ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Дане дослідження присвячене всебічному аналізу теоретико-методичних підстав втілення соціально-педагогічного аспекту міжкультурної комунікації сучасного студентства у освітньому просторі вітчизняного вишу. За результатами дослідження встановлено, що міжкультурна комунікація як багатопланове явище розглядається в якості адекватне взаєморозуміння учасників акту комунікації, що є представниками окремих культур міжкультурна комунікація і має місце лише тоді, коли автор певного повідомлення – представник однієї культури, а отримувач повідомлення – іншої.  Показано, що у структурі міжкультурної комунікації виокремлюють культурну експансію, культурну дифузію, конфлікт культур та синтез культур. До необхідних умов ефективної міжкультурної комунікації, в тому числі у навчально-виховному процесі вишу, відносять володіння учасниками комунікативного акту наступними системами знань: знання символьної системи, в термінах якої має місце комунікація; знання про основні принципи устрою навколишнього світу, що складаються у особистісному досвіді індивіда; базових фундаментальних знань про світ, що є у всіх людей; інших знань, які має людина, завдяки приналежності до певного етносу, культури, релігії тощо. В якості змістових ознак міжкультурної комунікації студентства виступають: відкритість до пізнання чужої культури та сприйняття психологічних, соціальних та інших міжкультурних відмінностей; психологічний настрій та спілкування з представниками іншої культури; вміння розмежовувати суспільне та індивідуальне в комунікативній поведінці представників інших культур; здібність долати соціальні, етнічні, культурні стереотипи, забобони; оволодіння набором комунікативних засобів і правильний їх вибір в залежності від ситуації спілкування; додержання етикетних норм в процесі комунікації.