МЕТОДОЛОГІЧНІ, КУЛЬТУРОСОФСЬКІ Й МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ» В ДДПУ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2077-1827.2(110)2026.361516Анотація
У статті розкриваються методологічні, культурософські та методичні особливості викладання навчального курсу «Історія та культура України» (ІКУ) у ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет». Актуальність теми зумовлена необхідністю формування цілісного історико-культурного світогляду здобувачів в умовах повномасштабного воєнного вторгнення Росії та активних атак на українську ідентичність. Дослідження спирається на компетентнісний, цивілізаційний, аксіологічний та культурософський підходи. Обґрунтовано поняття «культурософський підхід» як синтез культурології та філософії культури, що дозволяє студентові ставити не лише питання «що відбулося?», але й «яке значення це має для людини?». Розкрито значення герменевтичної традиції (Г.-Ґ. Гадамер), наративної концепції ідентичності (П. Рікер) та вітчизняної «філософії серця» (Д. Чижевський, Г. Сковорода) як теоретичних основ курсу. Проаналізовано роль курсу у формуванні ключових компетентностей, передбачених освітніми програмами ДДПУ (наказ № 251 від 28.06.2024), зокрема громадянської, загальнокультурної та аналітичної компетентностей. Схарактеризовано структуру навчально-методичного посібника В. А. Федя (2026), що охоплює 16 тем повного хронологічного діапазону. Описано систему методів – порівняльні таблиці, проблемні есе, герменевтичний аналіз першоджерел, «питання-зондування», цифрові проєкти та тематичні глосарії. Зроблено висновок про необхідність синтезу філософського й культурологічного підходів у викладанні курсу ІКУ.
Посилання
Бичко, А. К., & Бичко, І. В. (1993). Феномен української інтелігенції: спроба екзистенційного дослідження. Дрогобич: Відродження.
Власов, В. І. (2023). Історія та культура України: підручник для закладів вищої освіти (2-ге вид.). Київ: Ліра-К.
Гадамер, Г.-Ґ. (2000). Істина і метод. Київ: Юніверс. (переклад з нім.)
Горський, В. С. (1998). Філософія в українській культурі: методологія та історія. Київ: Центр практичної філософії.
Грицак, Я. Є. (2023). Україна на переломі: історичні нариси. Київ: Критика.
Державний стандарт вищої освіти. (2022). Наказ МОН України. URL: https://mon.gov.ua
Забужко, О. (2009). Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Київ: Факт.
Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
Козак, Д. Н. (ред.). (2024). Українська культура ХІV–ХVІІ ст.: енциклопедичний довідник. Львів: Світ.
Кульчицький, С. В., & Мироненко, О. М. (2023). Історія України: академічний курс. Київ: Либідь.
Лосєв, О. Ф. (1994). Філософія. Міфологія. Культура. Київ: Поліграфкнига.
Мицько, І. З. (2024). Культура України: від давнини до сучасності. Львів: Літопис.
Набокова, А. (2024). Розвиток громадянської компетентності здобувачів вищої освіти у контексті цивілізаційних викликів сучасності. Українознавчий альманах, 35, 62–69.
Попович, М. В. (1998). Нарис історії культури України. Київ: АртЕк.
Рікер, П. (2002). Сам як інший. Київ: Дух і Літера. (переклад з фр.)
Сковорода, Г. (1994). Повне зібрання творів: у 2 т. Київ: Наукова думка.
Смолій, В. А. (ред.). (2024). Історія української культури: навч. посібник. Київ: Либідь.
Толочко, П. П. (2024). Давня історія України: нариси. Київ: Мистецтво.
Федь, В. А. (2026). Історія України та української культури: розширені інструктивно-методичні матеріали до практичних занять та самостійної роботи. Дніпро: ДДПУ.
Чижевський, Д. І. (2005). Філософія Г. С. Сковороди. Харків: Прапор. (репринт вид. 1934 р.)
Шейко, В. М., & Тишевська, Л. Г. (2010). Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації (ХІХ – початок ХХІ ст.). Київ: Генеза.
