Гуманізація навчально-виховного процесу

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ ІТ-СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Андрій Блажей — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зосереджено увагу на теоретичних аспектах формування комунікативно-професійної компетентності магістрантів ІТ-спеціальностей у процесі їхньої професійної підготовки. Підкреслюється, що в сучасному світі якісна освіта відіграє ключову роль у підготовці фахівців середньої ланки в галузі інформаційних технологій, оскільки її ефективність значною мірою залежить від рівня їх компетентності, досвіду в конкретних видах діяльності та здатності розвивати свої професійні й комунікативні якості. Розглядаються три основні аспекти професійно-комунікативної компетентності магістрів ІТ-спеціальностей. По-перше, когнітивний аспект, який розглядається як процес оволодіння знаннями про засоби та методи здійснення ефективної комунікації. По-друге, інтерактивний аспект, що охоплює організацію взаємного обміну інформацією. По-третє, перцептивний аспект, який передбачає знання нормативно-технічних особливостей взаємодії між людиною і технікою. Забезпечення ефективної взаємодії людини і техніки у межах усіх трьох зазначених аспектів є одним із основних завдань професійної діяльності майбутніх спеціалістів в галузі ІТ. Комунікативні вміння, що входять до складу комунікативної компетентності фахівця типу «людина-техніка», розглядаються як невід'ємна частина його професійної компетенції. Згідно з принципами компетентнісного підходу до формування змісту освіти, цей аспект повинен бути врахованим у процесі підготовки майбутніх ІТ-фахівців. Автори доходять висновку, що професійно-комунікативна компетентність магістрантів ІТ-спеціальностей являє собою комплексну характеристику випускників галузі знань 12 «Інформаційні технології». Ця характеристика включає динамічне поєднання знань, умінь, навичок, способів мислення, переконань, цінностей та інших особистих якостей, необхідних для ефективного передавання й сприйняття інформації з використанням як вербальних, так і невербальних засобів комунікації. Вона також сприяє успішній реалізації професійних функцій з урахуванням специфіки галузі.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ (НА ПРИКЛАДІ ДВНЗ «ДДПУ»)

Дмитро Бутенко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті підкреслено, що дистанційна форма навчання зумовлює перехід від концепції «освіта на все життя» до концепції «освіта впродовж життя», уможливлює створення середовища для постачання навчального матеріалу та спілкування, системи поширеної інформатизації, безперервного навчання та самонавчання тощо. Зазначено, що немає однозначного визначення поняття дистанційного навчання, його використовують поряд/замість термінів «дистанційна освіта», «дистанційне навчання» (дистанційне навчання є наслідком дистанційної освіти, бо освітній процес контролюють викладачі й освітні установи, а за навчання відповідає здобувач). Узагальнено погляди вчених щодо сутності поняття «дистанційне навчання» та зазначено, що дистанційне навчання в закладі вищої освіти – особлива, гнучка, зручна, відкрита, добровільна, дієва, динамічна форма синхронного й асинхронного навчання, що ґрунтується на процесі використання інформаційно-цифрових і телекомунікаційних технологій, сприяє навчальній опосередкованій взаємодії між віддаленими учасниками (викладачами та здобувачами) за допомогою освітніх платформ (Moodle, Zoom, Microsoft. Teams та ін.). Зауважено, що у ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» активно впроваджено систему дистанційного навчання. Акцентовано, що ДКНД розміщено в системі дистанційного навчання на платформі Moodle, мають таку структуру: загальна інформація (візитівка курсу, інформація про автора(ів), силабус навчальної дисципліни, друковані та Інтернет-джерела, сертифікат, глосарій, оголошення, чат); основна частина: теоретичний матеріал навчальної дисципліни; дидактичне забезпечення самостійної роботи; підсумковий контроль. Зауважено, що викладачі, розробляючи та впроваджуючи дистанційні курси, ураховують знання, уміння, навички та досвід здобувачів, умови, у яких вони навчатимуться, докладно вивчають і визначають навчальні матеріали, переконуються, що буде забезпечено формування загальних і спеціальних компетентностей, отримання програмних результатів навчання, визначених освітньою програмою, вибирають інтерактивні форми та методи, сучасні засоби навчання тощо. Констатовано, що дистанційне навчання – потужний каталізатор змін у системі вищої освіти, що сприяє її модернізації, робить інтерактивною, гнучкою, доступною та адаптивною до індивідуальних потреб здобувачів і створює сприятливе педагогічне середовище для досягнення професійної зрілості.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У СИСТЕМІ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Наталя Гончарова — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті досліджено актуальну проблему розвитку цифрової компетентності викладачів педагогічних університетів в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Обґрунтовано, що стрімке впровадження цифрових технологій у сферу освіти вимагає від науково-педагогічних працівників не лише володіння цифровими інструментами, а й здатності до їх ефективного та критичного застосування у навчальному процесі. Традиційна система підвищення кваліфікації не завжди здатна оперативно реагувати на динамічні виклики цифровізації, тому особлива увага приділяється потенціалу неформальної освіти як гнучкого інструменту професійного розвитку.

У межах дослідження визначено та теоретично обґрунтовано сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективне засвоєння цифрових навичок і стимулюють професійний розвиток викладачів. Зокрема, акцент зроблено на важливості мотиваційної підтримки, що сприяє залученню педагогів до процесу цифровізації, та забезпечення змістового й методичного наповнення, орієнтованого на сучасні вимоги освітньої практики. Окремо розглянуто роль інноваційних освітніх технологій у контексті неформального навчання як одного з ключових чинників безперервного розвитку цифрової компетентності. Проаналізовано сучасні наукові підходи до цифровізації вищої освіти, а також результати провідних вітчизняних і зарубіжних досліджень у сфері професійної підготовки педагогів. Увагу зосереджено на створенні умов, що сприяють підтримці внутрішньої мотивації викладачів, адже саме вона є важливим чинником їх активної участі у цифрових трансформаціях освітнього процесу.

У статті також окреслено перспективи впровадження запропонованих педагогічних умов у практику підвищення кваліфікації викладачів педагогічних університетів, з метою підвищення ефективності освітнього процесу та забезпечення його відповідності сучасним викликам. Матеріали дослідження можуть бути використані під час розробки програм професійного розвитку, освітніх політик та стратегій цифровізації педагогічної освіти.

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Вадим Данильченко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти виникла необхідність у серйозних реформаційних кроках щодо оновлення й удосконалення змісту економічної освіти з наступним їх відображеннях в освітніх програмах, навчальних планах і робочих програмах навчальних дисциплін, переосмисленні форм і методів економічної підготовки майбутніх фахівців та якісної реалізації. Підкреслено, що підготовка економічно компетентних студентів гуманітарного профілю в процесі навчання, неможлива без створення організованої системи економічної освіти, цілеспрямованого впливу на формування економічної грамотності, економічної культури, раціональної економічної поведінки. Наголошено, що основою економічної культури здобувача є економічна освіта (економічні знання, уміння та навички, синтезовані в професійно-педагогічну діяльність і саморозвиток), тому під час навчання в закладі вищої освіти важливо формувати в здобувачів економічну культуру, що вливатиме на загальну культуру та їхній професіоналізм. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено економічну культуру студентів гуманітарного профілю як характеристику психолого-педагогічних, економічних знань, умінь і навичок, спеціальних інтелектуальних здібностей і якостей, які є підґрунтям економічної освіти учнівської молоді та забезпечують їхню подальшу продуктивну професійну діяльність. Розкрито зміст робочої програми навчальної дисципліни «Менеджмент, маркетинг, економіка освіти». Підсумовано, що в сучасних умовах розвитку та реформування системи вищої освіти в Україні необхідність формування економічної культури в студентів гуманітарного профілю є безперечною, бо її формування сприяє розвитку готовності постійно навчатися, активної соціальної позиції (підвищення якості життя українського народу та прогресивного розвитку суспільства), здатності адаптуватися до умов суспільного життя, спроможності приймати рішення та бути відповідальними за їх наслідки.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ ТА МОБІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Сабіна Іванчук, Михайло Геєнко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті комплексно досліджено феномени булінгу та мобінгу як форми агресивної та деструктивної поведінки в освітньому середовищі, що завдають шкоди не лише окремим учасникам освітнього процесу, а й впливають на атмосферу в закладі освіти загалом. Автори акцентують увагу на соціально-психологічних причинах виникнення цих явищ: низькому рівні розвитку емоційного інтелекту, дефіциті емпатії, соціальній напрузі, поширених стереотипах, неефективній комунікації в колективах та пасивній поведінці дорослих у ситуаціях агресії.

Розглянуто підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників до вивчення булінгу й мобінгу, проаналізовано найуспішніші практики профілактики цих явищ, зокрема програми соціально-емоційного навчання, тренінги для вчителів і учнів, залучення батьків та розвиток культури ненасильницького спілкування. Окрема увага приділена правовим аспектам: описано законодавчі норми України, які регулюють питання запобігання булінгу, порядок дій у випадку його виявлення, адміністративну відповідальність та роль освітнього закладу у забезпеченні безпечного середовища.

У висновках обґрунтовано необхідність системного підходу до профілактики булінгу та мобінгу, який включає узгоджену роботу педагогів, психологів, адміністрації, батьків і самих здобувачів освіти. Підкреслено важливість формування позитивного психоемоційного клімату, правової обізнаності учасників освітнього процесу та впровадження дієвих стратегій підтримки дітей, які стали жертвами або свідками насильства. Такий комплексний підхід сприяє зниженню рівня конфліктності, підвищенню якості освітнього процесу та створенню сприятливих умов для розвитку особистості.

ВПЛИВ ІМПРОВІЗАЦІЙНИХ МЕТОДИК НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-ХОРЕОГРАФА

Ксенія Короткевич — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У сучасних умовах реформування мистецької освіти в Україні питання формування професійної компетентності майбутніх педагогів-хореографів набуває особливої актуальності. У статті розглядаються імпровізаційні методики, які виступають ефективним засобом розвитку творчих здібностей, сценічної виразності та педагогічної майстерності здобувачів. Вони сприяють розвитку рухової гнучкості, емоційної пластики та підвищенню адаптивності майбутніх фахівців у професійній діяльності. Використання різноманітних імпровізаційних вправ розширює можливості формування індивідуального стилю викладання та комплексного розвитку майбутніх педагогів-хореографів у системі сучасної хореографічної освіти. Зазначено, що сучасна хореографічна освіта є складним і багатогранним процесом формування професійної компетентності, який охоплює різні аспекти розвитку особистості, зокрема творчий, педагогічний, культурний та соціальний. Творчий аспект передбачає активізацію креативності, артистизму та здатності до імпровізації; педагогічний аспект фокусується на формуванні навичок викладання, здатності до рефлексії та педагогічної майстерності; культурний аспект базується на усвідомленні танцю як форми художньої комунікації, носія духовно-естетичних цінностей; соціальний аспект спрямований на розвиток комунікативних навичок. Імпровізаційні методики, що застосовуються у професійній підготовці майбутніх педагогів-хореографів, включають різноманітні вправи, серед яких: вільні рухи та експресивні вправи, ритмічні імпровізації, імпровізаційні ігри у парах та групах, комунікативні вправи на взаємодію, творчі експерименти з поєднанням різних стилів танцю та імпровізації з обмеженнями. Кожна з цих вправ спрямована на розвиток певних компетенцій, що є необхідними для формування професійної майстерності. Імпровізаційні методики, які включають різні види вправ, сприяють розвитку творчості, рухової гнучкості та здатності до самовираження здобувача. Впровадження імпровізаційних методик у професійну підготовку майбутніх педагогів-хореографів сприяє цілісному розвитку їх творчих і педагогічних компетентностей.

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Дмитро Кривошея — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті підкреслено, що сучасна вітчизняна освіта, реагуючи на виклики сьогодення, активно запроваджує нову освітню парадигму – парадигму наукової освіти, яка покликана максимально наблизити освітню діяльність здобувачів до дослідництва, залучити їх до розв’язання наукових завдань доступного рівня складності. Узагальнено погляди вчених, дослідників щодо сутності дослідницьких умінь та зазначено, що дослідницькі вміння майбутнього викладача вищої школи – це сукупність набутих систематизованих теоретичних знань, практичних умінь і відпрацьованих навичок, що формуються впродовж навчання у ЗВО з допомогою різних видів науково-дослідної діяльності. Виокремлено групи дослідницьких умінь: операційно-дослідницькі, організаційно-дослідницькі, практично-дослідницькі, комунікативно-дослідницькі (О. Земка, О. Семеног), аналітико-синтетичні, інформаційні, креативні, прогностичні (О. Ноздрова). Зауважено, що дослідницькі вміння важливо формувати системно. По-перше, це довготривалий і комплексний процес, який треба починати з початкової школи та продовжувати в середній і старшій. По-друге, у ЗВО формувати дослідницькі вміння необхідно поетапно: перший етап орієнтаційно (адаптаційно)-дослідницький (1-2 курси першого (бакалаврського) рівня освіти); другий етап організаційно-дослідницький (3-4 курси першого (бакалаврського) рівня освіти); третій етап науково-дослідницький (другий (магістерський) рівень освіти). Констатовано, що формування дослідницьких умінь викладача вищої школи є неперервним процесом і відбувається впродовж навчання у ЗВО за допомогою різних видів науково-дослідної діяльності через набуття систематизованих теоретичних знань, практичних умінь, відпрацювання навичок, і повинно посідати важливе місце в процесі професійної підготовки.

ЛІДЕРСТВО В ОСВІТІ В УМОВАХ КРИЗИ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ: АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ

Ольга Набока — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У сучасному освітньому просторі, що перебуває під впливом безпрецедентних глобальних криз та постійної невизначеності, ефективне лідерство стає вирішальним чинником забезпечення стабільності та розвитку закладів освіти. Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці адаптивних стратегій лідерства, необхідних для успішного управління освітніми установами в умовах перманентних викликів, зокрема спричинених воєнним станом та швидкою технологічною трансформацією.

Дослідження визначає сутність освітнього лідерства, підкреслюючи його відмінності від суто менеджерських функцій та фокус на формуванні цінностей та людського капіталу. Проаналізовано ключові теорії лідерства, релевантні для кризових умов: трансформаційне, адаптивне та розподілене лідерство, а також роль емоційного інтелекту лідера. Особлива увага приділена концептуалізації понять "криза" та "невизначеність" у системі освіти, що дозволило чітко розмежувати їх та визначити специфічні управлінські потреби.

Центральним науковим результатом є обґрунтування ролі адаптивного лідерства у подоланні кризових ситуацій, включаючи здатність лідера діагностувати адаптивні виклики та мобілізувати колектив до спільних змін. Розглянуто особливості прийняття рішень за умов дефіциту інформації, необхідність колективної роботи та використання сценарного планування. Підкреслено життєво важливе значення прозорої комунікації та формування довіри для забезпечення психологічної стабільності та згуртованості освітніх колективів. Окремо висвітлено питання розвитку стійкості (resilience) лідерів та педагогічних команд, а також стратегії впровадження інноваційних підходів та цифрових технологій для підтримки безперервності освітнього процесу та модернізації закладів освіти в умовах кризи. Запропоновані адаптивні стратегії сприяють підвищенню організаційної спритності та стійкості освітньої системи.

ПЕДАГОГІЧНА ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ-ЛІДЕРІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ганна Попова, Любов Гончар, В’ячеслав Хашабаєв — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті порушено питання педагогічної фасилітації як важливого чинника формування майбутніх менеджерів-лідерів у закладі вищої освіти та доведено актуальність і своєчасність наукового пошуку. Установлено, що педагогічна фасилітація сприяє встановленню психологічної довіри між викладачами та студентами, забезпечує співпрацю учасників освітнього процесу під час ухвалення рішень, активізує мотиваційні ресурси здобувачів для вияву громадської активності та сприяє їхньому розвитку. Зазначено, що в Донбаському державному педагогічному університеті здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів за спеціальністю 073 Менеджмент та акцентовано на значущості фасилітаційного впливу науково-педагогічних працівників, що викладають на освітньо-професійній програмі «Менеджмент», на процес формування майбутніх менеджерів-лідерів. Доведено, що педагогічну фасилітацію реалізують викладачі цієї ОПП за допомогою викладання дисципліни широкого вибору «Лідерство і кар’єра», використання в освітньому процесі активних та інтерактивних методів навчання (аналізу управлінських кейсів, рольових ігор, симуляцій, проєктів тощо), інструментів онлайн-платформ, створених на основі штучного інтелекту (Kahoot, Canva, Gamma. App, Wepik, Learning та ін.), актуалізації інституту кураторства (урізноманітнення тематики кураторських годин історіями успіху відомих лідерів, яскравих представників молодіжних рухів, громадських організацій, випускників ЗВО, презентацій органів студентського самоврядування, молодіжних громадських організацій тощо). Доведено, що справжній викладач-фасилітатор успішно реалізує в освітній діяльності новітні методи навчання й виховання студентської молоді, демонструє власний лідерський приклад, майстерно організовуючи творче, продуктивне, невимушене, з особливою психологічно довірливою атмосферою навчання, спонукаючи здобувачів виявляти лідерські якості та успішно їх розвивати.

ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ІНФОРМАТИКИ В ЗВО УКРАЇНИ

Ігор Пучков, Катерина Сухоручко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Сучасна освітня система в Україні стикається з нагальною потребою інтеграції інноваційних підходів, що особливо актуально для підготовки фахівців у галузі інформатики в умовах повномасштабної цифровізації та глобальних викликів, таких як війна. Традиційні методи викладання стикаються з обмеженнями, зокрема високою вартістю ліцензійного ПЗ та обладнання, що створює розрив між теоретичною підготовкою та вимогами ринку праці, де попит на фахівців із хмарними технологіями постійно зростає. Мета цієї статті — всебічно проаналізувати та систематизувати знання про застосування хмарних технологій у викладанні інформатики у закладах вищої освіти України, а також надати практичні рекомендації для їх ефективного впровадження.

Дослідження базується на аналізі вітчизняних та зарубіжних наукових публікацій, які підтверджують, що хмарні технології забезпечують значні переваги: безпрецедентну доступність, гнучкість та економічну ефективність, що дозволяє істотно знизити витрати на інфраструктуру. Вони сприяють формуванню навичок співпраці, надають доступ до актуальних технологій, допомагають персоналізувати навчання та підвищують безпеку даних. У статті виявлено ключові напрями практичного застосування хмарних рішень: від віртуальних лабораторій до використання хмарних середовищ розробки. Одночасно ідентифіковано й проаналізовано основні виклики: низький рівень цифрової компетентності викладачів, технічна відсталість, фінансові обмеження та необхідність адаптації методик викладання.

Зроблено висновок, що системне впровадження хмарних технологій є стратегічною необхідністю для української вищої освіти, яка дозволить підвищити якість підготовки фахівців, їхню конкурентоспроможність та забезпечить відповідність вимогам ринку. Перспективи подальших досліджень включають розробку стандартизованих методик, порівняльний аналіз ефективності платформ, створення комплексних програм підвищення кваліфікації та вивчення питань безпеки та правового регулювання.

ОСВІТНІ КОМПОНЕНТИ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ» ТА «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ» В ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Максим Роганов — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Охорона праці є невід'ємною складовою професійної підготовки в усіх сферах, зокрема у педагогічній. Для здобувачів освіти, які навчаються у педагогічних закладах вищої освіти (ЗВО), оволодіння компетенціями в галузі охорони праці має ключове значення, адже майбутні вчителі та вихователі відповідають не лише за своє здоров'я та безпеку, а й за здоров'я і добробут учнів та дітей, з якими вони працюватимуть. У цій статті ми зосередимося на тому, чому охорона праці повинна відігравати важливу роль в навчальних програмах педагогічних закладів вищої освіти. У сучасному суспільстві, де безпека на робочому місті набуває дедалі більшої актуальності, освоєння дисциплін «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі» в педагогічних ЗВО стає особливо важливим. Професія вчителя та вихователя передбачає високий рівень відповідальності та постійний контакт із учнями та дітьми. Тому вчителі повинні не тільки мати професійні знання, а й дотримуватися норм охорони праці. Наприклад, знання про безпечну евакуацію у разі надзвичайних ситуацій чи правильну організацію навчального та виховного процесу допомагають зменшити ризики для здоров'я учнів, дітей дошкільного віку і самих педагогів. Сучасний світ ставить нові вимоги до безпеки в освітніх установах. Пандемія COVID-19 та воєнне положення в Україні підкреслили важливість суворого дотримання техніці безпеки, поведінки у надзвичайних ситуаціях, санітарних норм і гігієнічних правил. Вивчення охорони праці забезпечує здобувачам освіти педагогічних ЗВО знаннями та навичками, що дають їм можливість ефективно реагувати на зміни в середовищі й забезпечувати безпеку як для себе, так і для своїх учнів та вихованців.

ФОРМУВАННЯ ІМІДЖЕВИХ СТРАТЕГІЙ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

Євген Роздимаха, Михайло Шеремет, Микола Ананьєв — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

В статті проведено аналіз іміджевих стратегій в аспекті побудови комунікації викладача і учнів, їх вплив на процеси як засвоєння інформації в ході навчально-виховного процесу, так і функціонування соціокультурного середовища учнівського колективу. Виявлено особливості впливу іміджу викладача як на формування адекватного навчального процесу, так і засвоєння інформації учнями. Встановлено місце іміджевих стратегій в процесах інтенсифікації навчально-виховного процесу, так і гармонізацію середовища учнівського колективу.

Авторами статті досліджено процеси як безпосередньої побудови іміджу викладача, особливості аналізу впливів на ці процеси, так і цілу низку різноманітних факторів, що здійснюють вплив на цей процес: вплив соціокультурного фону колективу, особливостей діалогу «вчитель-учень», видів комунікації під час викладання, способи сприйняття інформації, вплив інноваційних методик на процес викладання і засвоєння інформації учнями.

Місце і роль іміджевих стратегій і їх вплив на змінність процесу викладання є метою даної статті. Розуміння як місця іміджевих стратегій в ході навчально-виховного процесу, так і супутніх процесів довкола них: способів комунікації, педагогічних цінностей і завдань, місця свідомості і усвідомлення себе учнем в ході проведення навчання; розуміння як інноваційності, так і мультисенсорності викладання, а також процесів емпатії і конгруентності, як психологічних аспектів впливу на навчально-виховний процес постають як істотна складова сучасного навчально-виховного процесу. Тому визначення особливостей їх функціонування і розгортання в процесі викладання постає актуальною проблемою сучасної педагогічної науки.

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Світлана Саяпіна — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що проблема формування громадянської компетентності в майбутніх педагогів є на часі, бо держава формує соціальний запит – сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська національна та культурна ідентичність, активна громадянська позиція щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні, відповідальності за суспільно-політичні процеси країни, усвідомлення зв'язку між індивідуальною свободою, правами, обов’язками людини та готовністю до відповідальної участі в житті громади, уміння захищати власні інтереси й інтереси суспільства тощо. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено, що громадянська компетентність майбутнього вихователя – це надпредметна (ключова) компетентність, що формується під час навчання у ЗВО та в позанавчальний період, має свою структуру та змістове наповнення, складає сукупність знань, умінь, навичок, здібностей, кваліфікаційних ознак (готовність і здатності), потрібних для ефективної професійної діяльності в закладі дошкільної освіти. Підкреслено важливість введення в освітньо-професійні програми обов’язкових та вибіркових компонентів, що сприятимуть формуванню в здобувачів громадянської компетентності та нададуть цілісне уявлення про форми, методи та прийоми громадянського виховання дітей дошкільного віку. Проаналізовано вибірковий компонент «Основи громадянського виховання дітей дошкільного віку», запроваджений в ОПП «Дошкільна освіта» ДВНЗ «ДДПУ» (розробник А.Вознюк). Підсумовано, що вивчення дисциплін громадянського спрямування є важливим складником формування громадянської компетентності в майбутніх вихователів, а постійне її вдосконалення спрямовано на досягнення кращих результатів особистісного й професійного зростання.

ВПЛИВ ЦИФРОВОЇ ТРИВОЖНОСТІ НА МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ТА АКАДЕМІЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Наталія Гарань, Ольга Сипченко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Представлена стаття продовжує цикл публікацій, присвячених інтеграції медіаосвіти в освітній процес закладів вищої освіти. У контексті стрімкої цифровізації дистанційне навчання стало не лише інструментом академічної мобільності, а й джерелом нових психоемоційних викликів для здобувачів освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого розуміння впливу цифрової тривожності на ментальне здоров’я й академічну ефективність здобувачів у складних освітніх реаліях. Цифрова тривожність розглядається авторами як комплексне явище, що охоплює страх перед технічними збоями, перевантаження інформацією, постійну онлайн-доступність і втрату контролю над навчальним середовищем.

У межах дослідження було проаналізовано різні аспекти цифрової тривожності, зокрема її кореляцію з рівнем емоційного виснаження, тривожності, депресивних симптомів та зниженням мотивації до навчання. Виявлено, що високий рівень цифрової тривожності асоціюється з порушенням режиму сну, зниженням концентрації уваги та емоційною нестабільністю, що у сукупності негативно впливає на здатність здобувачів до саморегуляції та ефективного засвоєння матеріалу. Авторами висвітлено реальний практичний досвід, спрямований на вирішення проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям. Представлено проєкт «EduBot», що репрезентував інноваційно-орієнтований підхід до подолання актуальних соціальних викликів, пов’язаних із емоційним інтелектом, демонструючи трансформаційний потенціал ідей, реалізованих у практичні результати.

Окрему увагу приділено аналізу академічної продуктивності в умовах цифрового стресу. Результати емпіричних досліджень свідчать про зниження якості виконання навчальних завдань, збільшення кількості відстрочених дедлайнів і зменшення участі в інтерактивних формах навчання. Водночас, виявлено, що наявність педагогічних впливів, психологічної підтримки, розвиток цифрової грамотності та впровадження гнучких освітніх стратегій здатні суттєво знизити рівень цифрової тривожності та покращити академічні результати.

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГА-АНДРАГОГА ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Ольга Сипченко, Олена Коркішко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті наголошено на необхідності підготовки викладача, який є фахівцем, що володіє інноваційними формами, методами освіти дорослих, уміє адаптувати зміст і формат навчання до їхніх потреб, створювати ефективне та мотивувальне освітнє середовище, ураховуючи їхні особливості. Зазначено, що таке навчання, за нових умов, має здійснювати педагог-андрагог. Звернено увагу, що у вітчизняний освітній простір до «Класифікатора професій» уведено професію «Андрагог» та розроблено авторський проєкт професійного стандарту «Андрагог». Акцентовано на освітньо-професійній програмі «Педагогіка вищої школи» та зауважено, що здобувачі на ній опановують обов’язкові компоненти (загальна, професійна та практична підготовка) та вибіркові компоненти (вибіркові блоки «Тьюторські технології» та «Основи андрагогіки»). Розглянуто зміст вибіркового компоненту «Основи медіаосвіти дорослих» (мету, програмні результати, тематику лекційних і практичних занять, завдання самостійної роботи). Констатовано, що підготовка педагогів-андрагогів в Україні є невід’ємним складником професіоналізації освіти дорослих; що можливість активізації навчання дорослих учнів у закладах післядипломної педагогічної освіти залежить не лише від їхнього бажання отримати новітні форми, методи, прийоми та засоби для освітньої діяльності, а й від самого викладача (педагога-андрагога), його вміння працювати з різними категоріями дорослих, використовувати технології дистанційного навчання в освітній діяльності; що упровадження в освітній процес дисципліни «Основи медіаосвіти дорослих» сприятиме підготовці майбутніх викладачів до навчання дорослих учнів, готовності до ефективного використання сучасних медіаосвітніх технологій у професійній діяльності педагога-андрагога, набуттю умінь і навичок використання дистанційних форм навчання під час професійної діяльності в закладі післядипломної педагогічної освіти.

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС «ОСНОВИ ДИРИГУВАННЯ» У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Володимир Смиренський — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що одним із важливих напрямів системи вищої освіти в Україні, пріоритетним завданням національної освіти в процесі культурно-мистецького розвитку суспільства на сучасному етапі є поліпшення якості підготовки фахівців нового покоління з виконавської та педагогічної діяльності в галузі вокального мистецтва. Констатовано, що професійному становленню здобувачів першого (бакалаврського) рівня, умінню розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної діяльності, опануванню сукупністю художньо-естетичних знань із теорії, історії музики, традиційних та інноваційних технологій педагогічної майстерності та виконавства допомагає навчальна дисципліна «Основи диригування», метою якої є отримання здобувачами освіти необхідного обсягу знань і вмінь із техніки диригування, потрібних для їх доцільного застосування в майбутній педагогічній та виконавській діяльності; навичок здійснювати репетиційну роботу над музичним твором. Зазначено, що завданнями вивчення навчальної дисципліни «Основи диригування» є: навчити здобувачів освіти теоретичним знанням та практичним навичкам диригентської техніки; розуміти авторський задум вокального твору та його художню інтерпретацію, передачу змісту засобами диригентської техніки, спираючись на індивідуальне прочитання та традиції української виконавської школи. Наведено зміст навчальної дисципліни «Основи диригування», приклади завдань самостійної роботи для засвоєння навчального матеріалу та поточного контролю. Підкреслено значення самостійної роботи, яка активізує розумову діяльність, сприяє індивідуалізації навчально-пізнавальної та науково-дослідної діяльності та призводить до активної, творчої роботи на заняттях. Наголошено, що означений курс сприяє фундаменталізації знань, формуванню умінь і навичок із техніки диригування для педагогічної та виконавської діяльності, ефективному проведенню репетиційної роботи з музичним твором, наразі й диригентської компетентності, що надає конкурентних професійних переваг на ринку праці.

ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ: БАЗОВІ ПОНЯТТЯ

Олександр Твердохліб — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що сучасна економічна освіта учнівської молоді обумовлена життєвою необхідністю їхньої адаптації до самостійного життя, особистої та професійної самореалізації, використання власного потенціалу в інтересах суспільства та держави. Визначено, що економічна освіта – це важливий складник особистісного розвитку та прогресу, процес отримання економічних знань, умінь, навичок, здатностей і досвіду для досягнення результатів – сформованості економічної компетентності, культури, поведінки, фінансової грамотності, свідомості, мислення. Проаналізовано базові поняття економічної освіти: економічна компетентність (системна сукупність економічних знань, практичних умінь і навичок, високий рівень мотивації, стійка потреба, інтерес та позитивне ставлення до економічної діяльності), економічна культура (складне особистісне утворення, що визначається значущими економіко-психологічними якостями особистості, завдяки яким учнівська молодь здатна реалізувати свої інтелектуальні, професійні, моральні та фізичні можливості в певному соціально-економічному просторі), економічна (фінансова) грамотність (сформованість ініціативності, готовності брати відповідальність за власні рішення, уміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, готовності до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці), економічна свідомість (забезпечення розуміння економічного життя суспільства, готовність виявляти відповідальність, ініціативність, творчість, креативність, співпрацювати, самостійно діяти для себе та розбудови громадянського суспільства, бути конкурентоспроможним на ринку праці), економічне мислення (здатності відображати, осмислювати економічні явища, рішення та взаємини, засвоювати та співвідносити економічні поняття через мисленнєві операції, відповідно будувати власну діяльність, що завершується наявними економічними знаннями, уміннями, навичками та реалізується в спілкуванні, відносинах, поведінці), економічна поведінка (спосіб життя та дій у різних галузях суспільних відносин) учнівської молоді. Підкреслено, що організація якісної економічної освіти в нових умовах соціально-економічного розвитку країни стає важливою стратегічною проблемою закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, передвищої, вищої та післядипломної освіти.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ СЕРЕДОВИЩ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Яна Топольник — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті розглянуто особливості створення та використання цифрового освітнього середовища у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та цифровізацією освіти, що докорінно змінюють формат взаємодії між учасниками освітнього процесу, методи організації навчання та підходи до формування професійних компетентностей викладача нового покоління. Цифрове освітнє середовище розглядається не як сукупність технічних засобів, а як інтегрована педагогічна система, що має власні функції, структуру, принципи побудови та потенціал впливу на розвиток особистості майбутнього фахівця. У статті визначено основні функції цифрового освітнього середовища ‒ освітню, комунікаційну, адаптаційну, діагностичну та організаційну. Показано, що за умови педагогічно обґрунтованого використання цифрове середовище сприяє підвищенню мотивації здобувачів, забезпечує варіативність форм і методів навчання, активізує самостійну діяльність і професійну рефлексію. Особливу увагу приділено необхідності формування цифрової компетентності майбутніх викладачів, що охоплює не лише володіння технічними засобами та сервісами, а й здатність критично оцінювати й адаптувати цифрові інструменти відповідно до дидактичних цілей та особливостей освітнього контексту. Автором проаналізовано виклики, що супроводжують впровадження цифрових освітніх середовищ у практику ЗВО: цифрова нерівність, неоднорідність ІК-компетентностей серед здобувачів і викладачів, ризики формалізації цифрової освіти та етичні аспекти онлайн-комунікації. Обґрунтовано, що для ефективної реалізації потенціалу цифрового середовища необхідно цілісно інтегрувати його компоненти у зміст і структуру освітніх програм, забезпечити підвищення кваліфікації педагогів, а також створити сприятливі організаційно-методичні умови на рівні закладу освіти. Підкреслено, що цифрове освітнє середовище не має залишатися допоміжним елементом у підготовці майбутнього викладача, а повинно розглядатися як стратегічно важлива складова сучасної вищої педагогічної освіти. Перспективами подальших досліджень визначено розробку моделей цифрової компетентності, критеріїв якості цифрової взаємодії в освітньому процесі, а також вивчення психологічних та аксіологічних аспектів цифрової трансформації вищої школи.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Яна Топольник — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що цифровізація освіти в Україні потребує об’єднання зусиль учених і практиків педагогічної та психологічної наук, фахівців цифрових технологій для міждисциплінарного розв’язання сучасних проблем організації освітнього процесу за умови використання цифрових платформ. На основі аналізу наукових поглядів вітчизняних і зарубіжних учених виокремлено мету, завдання, функції, характеристики, особливості цифрових платформ. Узагальнено наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень і визначено цифрові платформи для закладів післядипломної педагогічної освіти як відкрите освітнє інформаційно-комунікаційне середовище, що забезпечує вільний доступ слухачів до навчальної інформації, сприяє демократичності, продуктивності, активізації взаємодії, інтерактивності, доступності, індивідуалізації, диференціації, об’єктивному оцінюванню навчання. Звернено увагу, що для підвищення якості освіти, демократичності навчання в закладах післядипломної освіти використовують такі платформи: Moodle, Google Classroom, Canvas, Microsoft Office 365, Kiddom, Edmodo, Prometheus, Сoursera, edX, Udemy, Udacity, Stanford online тощо. Констатовано, що використання цифрових платформ в освітній діяльності закладів післядипломної освіти сприяє задоволенню різноманітних навчальних стилів і вподобань, спільному навчанню, зворотному зв'язку й оцінюванню в режимі реального часу, активній взаємодії між здобувачами, здобувачами та викладачем на відстані, відкриває широкі можливості для експериментального навчання завдяки використанню імерсивних технологій, трансформує можливості безперервної освіти та навчання впродовж життя для професіоналів на всіх етапах їхнього кар'єрного росту, посилює співпрацю та взаємозв'язок між здобувачами, викладачами, ученими й експертами з усього світу й підвищує якість освіти, формує компетентного фахівця та як результат посилює конкурентоспроможність педагогів на ринку освітніх послуг.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Людмила Цибулько — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті наголошено, що дистанційне навчання є дієвим інструментом для підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, що сприяє об’єднанню зусиль дорослого учня (навчатися) та викладача (навчати). Звернено увагу, що визначення вітчизняними вченими сутності досліджуваного поняття та особистий досвід уможливили окреслити дистанційне навчання в закладі післядипломної педагогічної освіти як одну з форм організації освітнього процесу підготовки й перепідготовки педагогічних працівників, що сприяє передачі та засвоєнню психолого-педагогічних знань, умінь, навичок і здібностей у межах конкретного предмета, коли заняття здійснюються з використанням сучасних ІКТ і медіаресурсів (Інтернет, соціальні мережі, мобільні додатки тощо) за умови територіальної віддаленості викладача й здобувача (педагогічного працівника), незалежності та автономії дорослих учнів та забезпечує їхню подальшу продуктивну професійно-педагогічну діяльність. Акцентовано, що головною метою дистанційного навчання в закладі післядипломної педагогічної освіти є надання освітніх послуг дорослим учням, незалежно від їх місця знаходження та фізичних можливостей, підвищення якості освіти, конкурентоспроможності фахівця через створення єдиного інформаційного простору закладу освіти та застосування в процесі навчання сучасних ІКТ за певними освітніми рівнями відповідно до державних стандартів освіти, за програмами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Виокремлено особливості дистанційного навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти. Констатовано, що дистанційне виховання в закладах післядипломної педагогічної освіти спрямоване на формування професійної, комунікативної, інформаційно-цифрової, самоосвітньої компетентності педагогічних працівників.

ПРАВОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ НАУКИ І ПРАКТИКИ В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ

Людмила Цибулько, Григорій Цибулько, Ігор Плис — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті досліджено актуальність розвитку правової компетентності майбутніх педагогів, проаналізовано стан проблеми в Україні та закордоном, а також запропоновано рекомендації щодо вдосконалення їхньої підготовки. Проведене дослідження правової компетентності майбутніх учителів трудового навчання та технологій виявило комплексний характер цього явища, яке формується на основі знань правової бази, умінь застосовувати ці знання у педагогічній діяльності та практичних навичок роботи в правовому полі освітньої системи. Аналіз показав, що сучасні вимоги до педагогічної професії значно ускладнилися через інтеграцію України до європейського освітнього простору, цифровізацію навчання та необхідність дотримання міжнародних стандартів у сфері освіти.

Особливу увагу авторів привертають специфічні правові виклики, з якими стикаються викладачі трудового навчання. Вони вимагають від педагогів не лише теоретичного розуміння законодавства, а й практичних навичок його застосування в повсякденній навчальній діяльності.

Порівняльний аналіз міжнародного досвіду засвідчив, що багато країн з розвиненими освітніми системами вже впровадили правову підготовку як обов'язковий компонент педагогічної освіти. Проте навіть у таких країнах, як Фінляндія, Німеччина чи США, існують певні труднощі у реалізації цих програм, пов'язані з відсутністю єдиних стандартів, недостатньою кількістю навчальних годин або браком практичної спрямованості навчання.

У статті зазначається, що українська система підготовки педагогів стоїть перед необхідністю глибоких трансформацій у цій сфері. Перспективними напрямами розвитку є: інтеграція правових модулів у педагогічні дисципліни, розробка інтерактивних курсів з акцентом на практичне застосування знань, підвищення кваліфікації викладацького складу та адаптація кращих міжнародних практик до українського освітнього контексту.

ЗМІСТОВИЙ І ДЕФІНІТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ЛІДЕРСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ельміра Чепіга — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Стаття присвячена проблемі змістовного та дефінітивного аналізу поняття «лідерська компетентність здобувачів вищої освіти». У статті здійснений дефінітивний аналіз поняття лідерська компетентність здобувачів вищої освіти. У роботі розглянуто трактування поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених на поняття « лідерська компетентність». Також розглядається сутність феномену та зміст лідерство, а також аналізується теоретичні основи формування лідерської компетентності. Поняття поєднує знання, уміння, цінності та особистісні якості необхідні для продуктивної діяльності та досягнення спільного результату. Визначено структуру формування лідерської компетентності, що складається з когнітивного, операційно-діяльнісного, особистісно-емоційного та аксіологічного компонентів. Вона є багатовимірною та не зводиться лише до набору знань чи навичок, а передбачає повноцінне включення до професійної підготовки, цінностей і розвиток особистісних якостей, які забезпечують ефективного виконання лідерських функцій. Обґрунтовано необхідність формування компетентності як передумова професійної та соціальної самореалізації здобувачів вищої освіти. Для формування та розвитку лідерської якостей необхідно залучати здобувачів вищої освіти до різних видів діяльності, створюючи умови для самовираження. Важливо зазначити лідерські навички стають особливо актуальними в умовах сучасних змін, адже вони сприяють забезпеченню якості освітніх організацій, досягненню балансу між гнучкістю стабільністю та результативністю. Таким чином розвиток лідерської компетентності є ключовою умовою для здобувачів вищої освіти, які здатні робити вагомий внесок у розвиток суспільства та набувати позитивний досвід. Перспективи подальших досліджень пов’язані з пошуком ефективних педагогічних технологій, спрямованих на формування лідерської компетентності здобувачів вищої. Розробка чітких критерій та показників оцінювання рівня сформованості цієї компетентності, що дозволять проаналізувати динаміку її розвитку та освітній вплив. Подальші наукові пошуки мають бути зосереджені на інтеграції інноваційних форм навчання (проєктна діяльність, воркшопи, тренінги, молодіжні ініціативи тощо), які створюють умови формування лідерської компетентності.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Сергій Чорний, Сергій Віцько, Олена Дичко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті проведено детальний аналіз теоретичного матеріалу, що стосується використання інтерактивних методів у формуванні здоров'язбережувального стилю поведінки майбутніх фахівців з фізичної культури.

Зазначено, що забезпечення безпечних і здорових умов життя та навчання стає також одним із важливих критеріїв ефективності діяльності освітнього закладу. Це зумовлено численними фактами небезпечних подій в освітньому закладі, зокрема соціального походження: прояв екстремізму, тероризму, особистісні конфлікти, кримінальні небезпека, адиктивна поведінка перешкоджають оптимальній життєдіяльності особистості в соціумі. Надається характеристика інтерактивному навчанню як інноваційній формі організації пізнавальної діяльності щодо формуванні здоров'язбережувального стилю поведінки, за якого кожний учасник освітнього процесу активно залучений в процес набуття компетенцій;

коли освітній процес будується на принципах взаємодії та діалогу між усіма учасниками освітнього процесу, а взаємодія між викладачем і здобувачем освіти здійснюється за суб'єкт-суб'єктною моделлю, де передача знань не розглядається як інтерактивний процес.

Схарактеризовано такі активні методи формування здоров'язбережувального стилю поведінки майбутніх фахівців з фізичної культури як метод програмованого навчання технологію перевернутого навчання інформаційно-комунікаційні технології навчальна дискусія, ділова гра, тренінги та мозкові штурми, проєктна діяльність.

Робиться висновок, що запропоновані інтерактивні методи формування здоров'язбережувального стилю поведінки майбутніх фахівців з фізичної культури сприяють розв'язанню завдань збереження, зміцнення та корекції здоров'я молоді, формування морально-етичних якостей, набуття необхідних навичок поведінки в екстремальних ситуаціях завдяки використанню сучасних інформаційних технологій та інших ігрових методів навчання, що значною мірою поліпшить підготовку молоді до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

РОЛЬ ХАРКІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ У СТАНОВЛЕННІ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ НА ТЕРИТОРІЇ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Ярослав Бражко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено аналіз історії створення та розвитку Харківського інституту шляхетних дівчат – одного з перших жіночих освітніх закладів на території Лівобережної України. Розглянуто соціально-економічні передумови заснування інституту, його організаційну модель, кадрове забезпечення та особливості функціонування впродовж XIX – початку XX століття.

Значну увагу приділено ролі Харківського товариства доброчинності та внеску видатних діячів Харкова описуваного періоду в організацію освітнього процесу. У статті висвітлено впровадження статутних документів, принципи виховання дівчат дворянського походження, соціальний склад вихованок, система пільг, стипендій та умови вступу. Проаналізовано виховні та педагогічні засади, що були покладені в основу діяльності інституту, ураховуючи регламентоване перебування вихованок у закладі, морально-релігійне виховання, дисципліну та навчальну програму.

Окрему увагу приділено освітнім обмеженням та викликам, які стояли перед інститутом, зокрема уніфікованості освітнього процесу, слабкій науковій підготовці та надмірній опіці над дівчатами. У статті підкреслено значення Харківського інституту шляхетних дівчат у контексті загального розвитку жіночої освіти на території України, його вплив на формування традицій педагогічної підготовки та роль у подальшій демократизації освіти.

Особливий акцент зроблено на взаємозв’язку між освітніми практиками інституту та загальними тенденціями модернізації суспільства. Здійснено спробу оцінити історико-культурне значення інституту як одного з інструментів формування нової жіночої ідентичності в умовах імперського освітнього простору.

ЗЕМСЬКА ШКОЛА ЯК ОСЕРЕДОК КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Ірина Ніконова — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено історико-педагогічний аналіз діяльності земських шкіл Лівобережної України другої половини ХІХ – початку ХХ століття як осередків краєзнавчої роботи. На основі архівних матеріалів, земських звітів, педагогічної періодики та мемуарних джерел простежено форми й зміст краєзнавчої активності в шкільному середовищі: екскурсії, організація шкільних музеїв, фольклорні та природознавчі гуртки, етнографічні спостереження. Особливу увагу надано педагогічним ініціативам, які сприяли формуванню в учнів інтересу до історії та культури рідного краю, а також методам залучення їх до дослідницької діяльності. Висвітлено роль учителів як ініціаторів краєзнавчої практики та посередників між школою, громадою і культурним середовищем. Обґрунтовано, що краєзнавство в земській школі було не лише освітнім компонентом, а й засобом формування локальної ідентичності, патріотизму та історичної свідомості. Розглянуто соціокультурний контекст розвитку краєзнавчих практик, зокрема вплив освітньо-просвітницьких традицій народної школи на шкільне середовище. Зроблено акцент на актуальності вивчення досвіду земських шкіл у контексті сучасної української освіти, яка прагне до інтеграції регіонального змісту в освітній процес відповідно до Концепції «Нова українська школа» з метою розвитку активного громадянина та збереження культурної спадщини. Визначено, що краєзнавча діяльність на Лівобережній Україні другої половини ХІХ – початку ХХ століття свідчить про поступове інституційне оформлення цього напряму в народній освіті, зокрема через мережу земських шкіл, де формувалися перші моделі позакласної роботи з учнями, що передбачали етнографічні експедиції, збір фольклору, створення шкільних музеїв і гербаріїв як інструментів пізнання рідного краю.

ПІДВИЩЕННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ У ЗВО УКРАЇНИ

Ігор Пучков — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Актуальність теми зумовлена стрімкою цифровізацією, що вимагає адаптації освітньої системи, зокрема підготовки майбутніх вчителів початкових класів, як провідників у цифровому просторі. Традиційні методи викладання інформатики у ЗВО обмежуються високою вартістю та негнучкістю, створюючи розрив між теоретичною підготовкою студентів та практичними вимогами. Дослідження фокусується на системному впровадженні сучасних ІТ-рішень для подолання технічних, методичних та організаційних бар’єрів, підвищуючи якість підготовки педагогів та їхню конкурентоспроможність. Аналіз попередніх публікацій висвітлює зростаючий інтерес до цієї проблематики, концепцію “освіта як послуга” (EaaS) та використання хмарних платформ (MOOCs, віртуальні лабораторії) для оптимізації навчання, що підтверджується роботами вітчизняних та зарубіжних науковців. Виявлено прогалини щодо порівняльного аналізу платформ, уніфікованих методик інтеграції та впливу на психологічний стан студентів, що потребує подальших досліджень. Метою статті є всебічний аналіз, систематизація та поглиблення знань щодо підвищення фахових компетентностей майбутніх вчителів початкових класів під час вивчення інформатики у ЗВО України та розробка практичних рекомендацій. Окреслено переваги сучасних підходів (доступність, гнучкість, економія ресурсів, розвиток співпраці, актуальність ПЗ, індивідуалізація, безпека даних) та конкретні напрямки їх практичного застосування (LMS, інтерактивні матеріали, віртуальні лабораторії, хмарні IDE). Водночас, виявлено та проаналізовано виклики: недостатній рівень цифрової компетентності викладачів та студентів, застаріла технічна інфраструктура, питання безпеки даних, фінансові обмеження та необхідність зміни методик викладання. Висновки підтверджують стратегічну необхідність модернізації викладання інформатики, а перспективи подальших розвідок охоплюють розробку стандартизованих методик інтеграції, глибший аналіз ефективності платформ, комплексні програми підвищення кваліфікації, дослідження гібридних освітніх моделей, впливу на Soft Skills, інтеграцію з новітніми технологіями (AR/VR, блокчейн, IoT) та міжнародну співпрацю.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ФАХОВОГО СПРЯМУВАННЯ

Ганна Біличенко, Тетяна Грибоєдова — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті зазначено, що дедалі більшої потреби набуває підготовка конкурентно придатних компетентних фахівців нової формації для роботи в закладах дошкільної освіти, головна мета яких – організація навчання, виховання та розвитку вихованців під час здобуття ними дошкільної освіти через формування ключових компетентностей. Наголошено, що виховати компетентного дошкільника – особистість, яка зможе успішно реалізовувати себе в майбутньому, – здатен вихователь-професіонал, який є духовно багатою, яскравою, творчою людиною, джерелом знань, наставником, любить дітей, викликає в них бажання стати кращими, дотримується принципу дитиноцентризму та використовує особистісно орієнтований підхід щодо розвитку дитини відповідно до її індивідуальних особливостей, потреб, інтересів, здібностей, обдарувань та свободи вибору. Узагальнено наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень та зазначено, що професійна компетентність майбутнього вихователя ЗДО – інтегрована професійно-особистісна характеристика вихователя, що включає сукупність теоретичних знань, практичних умінь і навичок, педагогічного досвіду, індивідуальних якостей (любов до дітей, чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях, глибока віра в силу й можливості дітей, оптимізм, емоційна стійкість, терпіння, емпатія, витримка, працездатність, дисциплінованість тощо), спрямованих на досягнення успіху в майбутній педагогічній діяльності. Констатовано, що формуванню професійної компетентності в майбутніх вихователів у ДВНЗ «ДДПУ» на освітній програмі «Дошкільна освіта» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти в циклі професійної підготовки сприяють обов’язкові компоненти: Педагогічний супровід дошкільного дитинства, Ознайомлення дітей із суспільним довкіллям, Основи педагогічної майстерності вихователя, Педагогіка родинного виховання тощо. Підкреслено, що вивчення дисциплін фахового спрямування є важливим складником формування професіонала-вихователя під час навчання у ЗВО, а постійне вдосконалення професійної компетентності – процес інтеграції особистісного й професійного зростання.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК АКТУАЛЬНА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Олена Коркішко — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті наголошено на необхідності належної організації громадянського виховання підростаючого покоління та учнівської молоді, основною метою якого є формування свідомого громадянина, якому притаманні високі моральні ідеали суспільства, любов до Батьківщини, відповідальність за виконання суспільного обов’язку. Зазначено, що виховати справжнього громадянина може лише педагог, який сам є громадянином і добре розуміє, що таке громадянськість. Звернено увагу, що саме в сім’ї, закладі дошкільної освіти, а потім в школі та закладі вищої освіти учнівська молодь «дістає уроки громадянськості». Розглянуто погляди вчених щодо проблеми підготовки майбутніх вихователів ЗДО до патріотичного (Л. Савченко), духовно-морального (О. Монке), полікультурного (Л. Зданевич), толерантного (В. Ляпунова), громадянського (А. Вознюк, М. Замелюк, Р. Ковдратенко, Т. Оксенчук, Т. Пономаренко, О. Пуш, Т. Шинкар) виховання дітей у закладі дошкільної освіти. Констатовано, що підготовка майбутніх вихователів до громадянського виховання дітей дошкільного віку є важливою та актуальною проблемою, бо саме через діяльність вихователя відбувається становлення особистості дошкільника, набуття ним значущих базових якостей, що складають основу його громадянськості: громадянська відповідальності, свідомість, почуття громадянського обов'язку та гідності, здатність розуміти інших, визнання чеснот і переваг інших людей, уміння ставати на їхнє місце, робити людям добро, не чекаючи винагороди тощо. Підсумовано, що професійна підготовка майбутніх вихователів до громадянського виховання дітей дошкільного віку – це системний, цілісний освітній процес, спрямований на отримання майбутніми вихователями знань, умінь і навичок, що сприятимуть формуванню готовності до ефективного здійснення громадянського виховання під час професійної діяльності в закладі дошкільної освіти.

ПЕДАГОГІЧНА ФІЛОСОФІЯ БАТЬКІВСТВА: ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТУ НА ДРУГОМУ МАГІСТЕРСЬКОМУ РІВНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Світлана Курінна, Ян Курінний — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті подано аналіз вибіркового освітнього компонента «Педагогічна філософія батьківства» освітньої програми «Дошкільна освіта» другого магістерського рівня вищої освіти. Розкрито актуальність введення цієї навчальної дисципліни. Схарактеризовано зміст нової навчальної дисципліни, її основні особливості. Виокремлено дослідження українських науковців з проблеми батьківства взагалі та реалізації важливих завдань батьків у родинній взаємодії. Визначено основні питання інституту батьківства, на яких зосереджена запропонована навчальна дисципліна. Питання розкривають проблеми сучасної молоді, ставлення молоді до батьківства, готовності молодих людей до материнства і батьківства. Запропоновано різноманітні методи та форми розкриття змісту навчальної дисципліни, важливість проблем батьків, створення та формування інституту батьківства в Україні.

Наголошено на ролі майбутнього фахівця дошкільної освіти в роботі з родиною і батьками. Головною особливістю викладання навчальної дисципліни «Педагогічна філософія батьківства» є неупереджене озброєння педагогів інформацією, яка допоможе надавати допомогу батькам включаючи філософський аналіз, інформативну обізнаність та технологічну допомогу. Зосереджено увагу на системній фаховій підготовці майбутніх вихователів. Виокремлено проблемні лекції навчальної дисципліни що побудовані на самостійній обробці інформації, моделюванні та проектуванні проблемних питань. Завдання самостійної роботи студентів зосередженні на пошуку нової інформації, створенні презентацій, кейсів, сценаріїв, слайд-шоу, фотовиставок, казок.

Особливої уваги приділено використанню ігрових технологій, які достатньо вагомо впливають на емоційно-комфортний стан педагогів і батьків, а використання рефлексивних вправ, психологічних етюдів, розігрування життєвих ситуацій допомагають студенту якісно опанувати форми взаємодії з батьками на підставі емоційної саморегуляції та самоконтролю.

Отже, використання психолого-педагогічного інструментарію допомагає студентам досягти всіх цілей в опануванні змісту «Педагогічної філософії батьківства», забезпечуючи гармонійну узгодженість в процесі отримання фахових компетенцій.

СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Тетяна Кузнецова, Ганна Пилипенко, Андрій Малий — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті розглянуто проблему інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами на уроках математики. Показано значення математики для розвитку дитини, адаптації у соціумі, самостійності у побуті, подальшої професійно-трудової діяльності. Визначено роль інклюзивного навчання для якісного здобуття математичних знань дітьми з особливими освітніми потребами, показано особливості засвоєння математики різними категоріями дітей з психофізичними порушеннями, проаналізовано труднощі, з якими вони стикаються під час навчання.

У статті йдеться про необхідність створення спеціальних умов для учнів з особливими освітніми потребами, за якими вони зможуть повноцінно сприймати інформацію, розуміти її зміст, запам’ятовувати, використовувати на практиці. Увага приділена і ролі психологічних обставин для успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами. Проведено аналіз стратегій адаптації на уроках математики в інклюзивному класі, розглянуто різні підходи до дітей з особливими освітніми потребами при вивченні математики. Увага приділена застосуванню методів диференціації та візуалізації з наведенням прикладів їх застосування на уроках математики в старшій школі.

Показано шляхи підходів до учнів з особливими освітніми потребами в процесі оцінювання їх навчальних досягнень з адаптацією методів і прийомів оцінювання. Розглянуто особливості консультування учнів на уроках математики як засіб діагностики та оцінювання знань і визначення напрямів індивідуального підходу, технологій адаптації.

Доведено, що при використанні стратегій адаптації учні з особливими освітніми потребами, незалежно від категорій труднощів та видів порушень психофізичного розвитку, можуть навчатися за загальною програмою разом з усіма учнями класу.

Розглянуто приклади адаптованих завдань з математики для учнів старшої школи з особливими освітніми потребами.

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ УЧНІВ ЯК ЧИННИК ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПІДХОДУ В ОРТОПЕДАГОГІЦІ

нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

Досліджено морфофункціональні показники учнів середнього шкільного віку з незначними порушеннями опорно-рухового апарату як ключовий чинник диференціації корекційно-педагогічного підходу в ортопедагогіці. Проаналізовано динаміку фізичного розвитку в онтогенетичному періоді від 10 до 13 років. Встановлено високу стабільність рівня фізичного розвитку школярів, незважаючи на характерні для підліткового віку морфологічні та функціональні зміни. Це свідчить про сталість індивідуального фізичного статусу, що має важливе значення для розроблення персоналізованих підходів у фізичному вихованні та корекційній педагогіці.

Визначено ключові морфофункціональні показники, що мають діагностичну цінність для диференційованої оцінки фізичного розвитку дітей з незначними порушеннями опорно-рухового апарату. Виокремлено провідні напрямки ортопедагогіки, спрямовані на створення адаптивних моделей навчання та розвитку, які враховують особливості фізичного дозрівання, адаптаційні можливості та рівень соматичного здоров’я дітей. Обґрунтовано, що ортопедагогіка як міждисциплінарна наукова галузь потребує впровадження сучасних цифрових технологій для підвищення точності діагностики, ефективності моніторингу морфофункціонального стану та прогнозування результатів педагогічного впливу.

Вивчено ефективність апробованої методики оцінювання фізичного розвитку, яка забезпечує науково обґрунтовану, багатокомпонентну характеристику соматичного стану учнів. Порівняно сучасні підходи до корекційно-педагогічної підтримки дітей із незначними порушеннями опорно-рухового апарату. Розроблено концептуальні та методологічні засади побудови адаптивних навчально-реабілітаційних стратегій. Запропоновано напрями вдосконалення фізкультурно-оздоровчих програм з урахуванням адаптаційного потенціалу школярів.

Узагальнено емпіричні результати дослідження як підґрунтя для подальших міждисциплінарних напрацювань у сфері ортопедагогіки, дитячої валеології та спеціальної педагогіки. Рекомендовано інтегрувати інноваційні методи оцінювання у практику фізичного виховання та корекційного супроводу.

Підсумовано значення морфофункціонального підходу для підвищення ефективності фізичного виховання, оптимізації педагогічних стратегій та забезпечення повноцінного особистісного розвитку дітей з незначними порушеннями опорно-рухового апарату.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ: РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

Тетяна Зорочкіна, Дарина Здір — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті розкрито особливості міждисциплінарної взаємодії фахівців у процесі надання послуги раннього втручання дітям раннього віку з порушеннями психофізичного розвитку. Схарактеризовано сутність раннього втручання як сімейно-центрованої, міжвідомчо скоординованої послуги, яка охоплює медичні, психолого-педагогічні та соціальні компоненти підтримки. Акцентовано увагу на ролі вчителя-логопеда як ключового учасника міждисциплінарної команди, що забезпечує своєчасне виявлення, профілактику та корекцію мовленнєвих порушень, тісно співпрацюючи з батьками, лікарями, психологами, педагогами-дефектологами, соціальними працівниками. Обґрунтовано необхідність координації логопедичної допомоги з іншими видами підтримки для формування індивідуальної програми розвитку дитини. Проаналізовано функції логопеда в команді раннього втручання, визначено основні напрямки його взаємодії з іншими спеціалістами. Наголошено на важливості дотримання принципів сімейно-центрованості, недискримінації, професійного партнерства, конфіденційності та мультидисциплінарності. Встановлено, що ефективна міждисциплінарна співпраця є запорукою цілісного супроводу дитини та її сім’ї, дозволяє врахувати індивідуальні потреби, мінімізувати вплив порушень та сприяти успішній соціалізації дитини.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ, ЯКІ МАЮТЬ ТЯЖКІ ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ

Інна Литвин — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та узагальнення інноваційних методів корекційної роботи з молодшими школярами, які мають тяжкі порушення мовлення. На основі сучасних наукових підходів у галузях логопедії, психолінгвістики, нейропсихології та спеціальної педагогіки охарактеризовано методи, що забезпечують багаторівневий вплив на мовленнєвий, когнітивний та емоційно-особистісний розвиток дитини. Зокрема, розкрито особливості використання таких методів, як мульттерапія, мнемотехніка, скрайбінг, методи із застосуванням інформаційно-комунікаційних засобів, тощо. Окрему увагу приділено ефективності використання цифрових платформ та мобільних застосунків, адаптованих до потреб дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Схарактеризовано роль інноваційних методів корекційної роботи у стимулюванні мовленнєвого розвитку та зниженні мовних бар'єрів, характерних для дітей молодшого шкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення. Обґрунтовано необхідність адаптації інноваційних методів до індивідуальних особливостей кожної дитини. Визначено умови ефективного застосування інноваційних методів у корекційній роботі з молодшими школярами, які мають тяжкі порушення мовлення: систематична робота, адаптована до індивідуальних потреб дитини молодшого шкільного віку; тісна співпраці логопеда, учителя, батьків і психолога; забезпечення технічної бази та відповідного навчання фахівців щодо використання інноваційних методів корекційної роботи з дітьми з ТПМ.

ПСИХОТЕРАПІЯ У КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Світлана Омельченко, Ярослав Співак, Людмила Співак — нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті розглядається психотерапія як ключовий елемент психологічної реабілітації в умовах сучасних соціальних та воєнних викликів. Психологічна реабілітація є важливою складовою системи охорони психічного здоров’я. Наголошуюється на актуальності теми з огляду на зростання кількості осіб із посттравматичними розладами, зокрема внаслідок війни. Психотерапія виступає ефективним інструментом подолання емоційних, когнітивних та поведінкових порушень. У дослідженні акцент зроблено на доказовій базі різних психотерапевтичних методів. Особлива увага приділяється когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) як методологічно обґрунтованому і гнучкому підходу. Також розглядаються психодинамічні, гуманістичні, тілесно-орієнтовані та творчі методики. Підкреслюється роль мультидисциплінарного підходу та культурної адаптації терапії. Індивідуалізація втручань визнана малодослідженим, але критично важливим напрямом. Приділено увагу впровадженню цифрових технологій у психотерапевтичну практику. Онлайн-сесії, мобільні застосунки та гібридні моделі мають перспективу в умовах обмеженого доступу до фахівців. Водночас бракує емпіричних досліджень ефективності таких форматів в Україні. У статті проаналізовано сучасні наукові публікації, які демонструють важливість культурно орієнтованих методів. Визначено труднощі, пов’язані зі стигматизацією психічних розладів в українському суспільстві. Розглянуто бар’єри доступу до психотерапії у сільських та постраждалих регіонах. Автори наголошують на потребі підвищення кваліфікації фахівців і розробки нормативної бази. Зазначається, що психотерапія повинна інтегруватися в медичну, соціальну та освітню сфери. Теоретичний аналіз доповнено практичними прикладами застосування КПТ, EMDR, арт-терапії та психодрами. Висвітлено ефективність втручань у роботі з ветеранами, дітьми та іншими вразливими групами. Стаття підкреслює важливість інституційної підтримки та наукового моніторингу. У результатах узагальнено, що психотерапія сприяє покращенню якості життя, адаптації та соціальній інтеграції. Психотерапія розглядається як адаптивний інструмент, здатний відповідати на виклики сучасності. Підсумовано, що лише через комплексний підхід можливе повноцінне функціонування системи психологічної реабілітації в Україні.

УСПІШНІСТЬ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАСКЕТБОЛІСТІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПРОЯВІВ НЕЙРОДИНАМІЧНИХ ФУНКЦІЙ

нд, 28 вер 2025 00:00:00 +0000

У статті поданий матеріал стосовно успішності ігрової діяльності гравців у баскетболі. Як зазначають фахівці сучасний баскетбол видовищний, динамічний і силовий вид спорту. Він характеризується швидкою зміною ігрових ситуацій пов’язаних із активною протидією гравців під час гри.

Автори статті вказують на те, що останнім часом у спортивній практиці фахівці і науковці проявляють значний інтерес до пошуку високо генетично детермінованих маркерів, які є найбільш інформативними щодо управління та прогнозування спортивної діяльності спортсменів у різних видах спорту. Такі критерії повинні відрізнятись міцною і стійкою біологічною природою, і постійним характером їх прояву в процесі змагальної діяльності спортсменів.

У баскетболістів високого рівня кваліфікації вивчали показники нейродинамічних функцій, до яких відносяться індивідуально-типологічні властивості вищих відділів центральної нервової системи, а також визначали оцінки успішності ігрової діяльності.

Індивідуально-типологічні властивості ВНД: функціональну рухливість (ФРНП), силу (СНП) та врівноваженість (ВНП) нервових процесів визначали за допомогою комп’ютерного пристрою «Діагност – 1М» за методикою Макаренко М. В., 2011. Оцінки ігрової діяльності баскетболістів визначали на основі експертних оцінок, які виставляли тренери команди упродовж ігор регулярного чемпіонату.

За результатами досліджень встановили, що нейродинамічні функції баскетболістів високого рівня кваліфікації дещо відрізняються. Так серед гравців різних ігрових амплуа кращими показниками індивідуально-типологічних властивостей характеризувалися нападники, проміжні значення досліджуваних функцій були у розігруючих і захисників, а найнижчими вони виявилися у центрових. За показниками індивідуально-типологічних властивостей ВНД між гравцями різних ігрових амплуа були встановлені достовірні відмінності.

Баскетболісти, які мали кращі показники нейродинамічних властивостей, характеризувалися вищими оцінками ефективності ігрової діяльності під час ігор регулярного чемпіонату. Кореляційний аналіз підтверджує наявність у гравців-баскетболістів достовірних зв'язків між індивідуально-типологічними властивостями та оцінками ефективності ігрової діяльності.