Гуманізація навчально-виховного процесу

ОСОБЛИВОСТІ ГРУПОВОЇ РОБОТИ ЗДОБУВАЧІВ ЗВО В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Світлана Саяпіна — 2023-07-01

Доведено, що сьогодні нового змісту набувають проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності здобувачів, розвитку самостійного, творчого мислення, формування мотивації, організації контролю та самоконтролю; розробки підходів до використання новітніх ІТ задля розвитку особистості здобувача, формування здатності застосовувати вміння та навички з інформатики та інформаційних технологій для розв’язання завдань незнайомого характеру; розробляти плани й проєкти для забезпечення досягнення певної мети з урахуванням усіх аспектів завдань, розв’язуються, включно з комп’ютерним і програмним забезпеченням та їх експлуатацією; розробляти, досліджувати, реалізовувати мовами програмування алгоритми розв’язання задач з інформатики. У процесі організації групової роботи здобувачів у ЗВО на початкових етапах основні переваги використання ІТ пов’язувалися з розширеними можливостями індивідуалізації навчання. Водночас, в умовах інформатизації навчання поряд з індивідуальними та фронтальними формами доцільним є застосування групових форм. Встановлено особливості групової роботи здобувачів в умовах інформатизації навчання: під час застосування комп’ютерних телекомунікаційних та мережевих технологій безпосередні прямі контакти між членами групи є необов’язковими, спільна робота може бути організованою між віддаленими учасниками; використання ІТ дозволяє впровадити в навчання нові змістовні завдання, орієнтовані на моделювання об’єктів, явищ, процесів та їх дослідження та мають практичну значущість; під час виконання завдань в електронній формі мережеві технології дозволяють кожному члену групи мати однаковий доступ до об’єкта спільної діяльності в будь-який момент роботи; новітні ІТ підвищують інтенсивність роботи здобувачів, що дозволяє досягти завершеності роботи здобувачів у складі груп у межах одиниці навчального часу; використання ІТ сприяє розвиткові творчих здібностей кожного здобувача в умовах спільної роботи.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК SOFT SKILLS МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЧЕРЕЗ НАПОВНЕННЯ ЗМІСТУ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ (за матеріалами кваліфікаційної роботи)

Олена Коркішко — 2023-07-01

У статті наголошено, що з-поміж актуальних напрямів розвитку освіти виділено реалізацію принципу «навчання впродовж життя», пошук інноваційних технологій викладання навчальних дисциплін для підвищення рівня якості знань здобувачів, удосконалення hard skills (тверді, професійні навички) та soft skills (гнучкі, м’які навички) тощо. Зазначено, що soft skills навички майбутніх педагогів – це сукупність ключових компетенцій та універсальних здібностей, умінь, навичок, що допомагають здобувачам конструктивно взаємодіяти із зовнішнім середовищем та сприяють підвищенню конкурентоспроможності як під час навчання у ЗВО, так і під час працевлаштування, а отже, і побудові успішної кар’єри. Звернуто увагу, що якісному наданню знань, формуванню навичок soft skills сприятиме використання тренінгового навчання, спрямованого на комунікацію, взаємодію, командоутворення, розвиток лідерських якостей під час лекційних та практичних занять у ЗВО. Констатовано, що впровадження тренінгового навчання здійснюється через використання в освітньому процесі тренінгових технологій, вправ, ігор, завдань, форм, технік групової взаємодії тощо, що сприяють навчанню через дію, запам'ятовуванню через усвідомлення, рефлексію, формуванню умінь і навичок, самостійному пошуку знань, отриманню власного досвіду, спільній взаємодії учасників освітнього процесу, створюють умови для особистісно-професійного становлення, формування загальних і фахових компетентностей здобувачів. Зауважено, що використання елементів тренінгових технологій сприяло не лише засвоєнню знань із дисципліни (формування hard skills), а й розробленню алгоритму досягнення мети, формуванню уміння формулювати, аргументувати, виражати та відстоювати власну позицію під час прилюдного виступу та генерувати нові ідеї (креативність), працювати в команді, визначати цілі, розподіляти обов’язки та злагоджено працювати на оптимальний результат, застосовувати soft skills навички в практичних ситуаціях.

РОЗВИТОК «SOFT SKILLS» СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Наталія Гарань — 2023-07-01

Представлена стаття продовжує цикл публікацій, присвячених дослідженню різних аспектів функціонування системи вищої освіти України в складних умовах воєнних дій і розгляду проблеми розвитку soft skills у студентської молоді в умовах дистанційного навчання. Авторами проаналізовано науково-педагогічні статті зарубіжних авторів, публіцистичні праці вітчизняних дослідників дотичних тем. Зауважено, що сучасні вимоги до підготовки науково-педагогічних працівників вимагають засвоєння не тільки професійних компетенцій, так званих hard skills, а й надпрофесійних soft skills. Встановлено, що soft skills можна та потрібно ефективно розвивати в закладі вищої освіти, вдало інтегруючи їх до навчальних планів і програм. Зазначено, що у зарубіжних країнах успішно реалізовуються різноманітні державні та міжнародні програми, спрямовані на впровадження «soft skills» в освітні стандарти, освітні програми організацій різного рівня. Сучасними дослідниками виокремлено наступні основні групи «soft skills»: ефективне мислення, емоційний інтелект, комунікаційні й управлінські навички. Окреслені групи навичок необхідні для майбутньої професійної діяльності й успішно реалізуються у викладацькій практиці закладу вищої освіти.

Зазначено, що «soft skills» не пов’язані із певною професійною галуззю і вважаються надпрофесійними, їх відносять до емоційної сфери, протиставляючи інтелектуальній. Авторами наголошено на тому, що залучення студентської молоді під час дистанційного навчання до участі в різноманітних освітніх онлайн проєктах, тренінгах, вебінарах і семінарах сприятиме розвитку «soft skills». Підсумком статті є думка про те, що, враховуючи запити ринку праці, навички, затребувані роботодавцями із перспективним поглядом у майбутнє, освітнє середовище закладу вищої освіти повинно трансформуватися, щоб ефективно розвивати «soft skills» здобувачів, сформувати в студентської молоді лідерські якості, комунікативні та навички роботи в команді, здатність до вирішення проблем, соціальний і емоційний інтелект тощо.

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОГО СТАТУСУ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ (за матеріалами кваліфікаційної роботи)

Артем Коркішко — 2023-07-01

У статті зазначено, що наразі актуальним є питання формування професійного статусу майбутнього викладача закладу вищої освіти. На підґрунті аналізу наукової літератури уточнено суть поняття «професійний статус викладача» (стан, місце викладача в суспільстві, що визначається специфічними для професійно-педагогічної діяльності ролями, у яких відбиваються обов’язки, права та норми, що пред’являються педагогу як посереднику між здобувачем і суспільством у процесі передачі соціального досвіду, накопиченого людством, а також внутрішня його впевненість у власних професійних знаннях, уміннях, здібностях, можливостях, відчуття благополуччя, почуття власної гідності, що забезпечують йому авторитет серед колег та здобувачів) і «професійний статус майбутнього викладача» (сукупність прав і обов’язків, що визначають його стан, місце та роль у закладі вищої освіти, забезпечується ціннісними орієнтаціями й установками особистості, системою знань і вмінь, особистісними якостями, самооцінкою й оцінкою іншими його діяльності, зумовлюючи адекватні дії та поведінку, і знаходить вияв в авторитеті, репутації майбутнього викладача). З урахуванням наукового доробку сучасних дослідників розглянуто структуру професійного статусу майбутнього викладача, що складається із зовнішнього складника, внутрішнього, статус-символіки, статус-легенди, середовищного, професійних якостей, вербальної, невербальної, продуктивної. Акцентовано, що будь-який професійний статус не формується спонтанно, він є результатом цілеспрямованої роботи педагогічного колективу закладу вищої освіти та самого магістра (над собою) у контексті вибудови взаємопов’язаних компонентів: стимулювального, інтелектуально-діяльнісного, аналітико-результативного. Підкреслено, що для досягнення професійного статусу магістру потрібно оволодіти професійними знаннями, уміннями, якостями, здійснювати самоконтроль і самооцінку діяльності, формувати більш прискіпливо, ніж спеціалістам інших професій, тому що саме педагоги є взірцем наслідування для майбутніх фахівців.

РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД АВСТРІЇ

Олена Бескорса — 2023-07-01

У статті розглянуто позитивний досвід Австрії в реалізації завдань міжкультурної освіти. Проаналізовано нормативні документи, що діють на загальноєвропейському рівні та на національному рівні в Австрії, які втілюють головне завдання міжкультурної освіти – поважати людську свободу, гідність, культурну неповторність і містять загальну заборону будь-якої дискримінації. Наголошено, що Австрія має довготривалу традицію впровадження принципу міжкультурного навчання в практику роботи закладів загальної середньої освіти. Зазначено, що рекомендації Федерального міністерства освіти, науки та досліджень Австрії щодо реалізації принципу міжкультурного навчання безпосередньо носять дидактичний та методичний характер, а саме надання переваги партнерській та груповій взаємодії під час уроків, використання дискусійних та діалогових методів навчання. Обґрунтовано також доцільність використання рефлексивних та комунікативних методів навчання. Зазначено, що принцип міжкультурного навчання відображено в навчальному контенті, основною вимогою до якого є репрезентативність та відображення культурного різноманіття суспільства. Значна роль у розвитку міжкультурної освіти в Австрії надається підготовці майбутніх учителів, а саме в напрямі формування їхньої міжкультурної компетентності та фахової компетентності щодо запровадження міжкультурного навчання. Установлено, що зміни в підготовці майбутніх учителів сприяють розвитку культуро чутливого викладання (навчання). У статті надано визначення поняття «культуро чутливе викладання» на основі аналізу наукових праць G. Gay. У статті також представлено зміни, які відбуваються в підготовці менеджерів освіти та підвищенні професійної кваліфікації керівників закладів освіти у світлі розширення автономії закладів освіти та необхідності керівників нести основну відповідальність за впровадження наскрізних освітніх принципів. Зроблено висновок, що Австрія має позитивні практики реалізації основних завдань міжкультурної освіти на різних освітніх рівнях, які можуть бути успішно запроваджені для розвитку системи освіти в Україні.

МУЗИЧНО-ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Олена Зубарєва — 2023-07-01

Актуальним на сьогодні є завдання підвищення ефективності освіти у складних умовах постійно зростаючого обсягу інформації, що диктує пошук нових рішень. Саме шкільний предмет «Музичне мистецтво» має широкі можливості в індивідуально-особистісному розвитку дитини як суб’єкта культури. Це зумовлено поліфункціональністю музичного мистецтва, яке одночасно, як і будь-який інший вид мистецтва, виконує пізнавальну, комунікативну та естетичну функції. Безпосередній і тісний зв’язок музики з навколишньою дійсністю дає можливість виховувати та розвивати у дітей вміння порівнювати та зіставляти явища, що сприяє розвитку їх пізнавальних інтересів. Заняття музикою мають не тільки розвиваючий, а й корекційний вплив. У статті розглянуто результати досліджень, у яких описується вплив занять музикою на когнітивний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Теоретично обґрунтовано, що заняття музикою можуть сприяти розвитку усного та писемного мовлення, навичок читання та математичних навичок, пам’яті, інтелекту, регуляторних функцій. Встановлено, що вплив занять музикою на розвиток когнітивної сфери пов’язаний також із супутніми факторами: участю батьків у заняттях музикою та домашнім музичним середовищем. Крім того, з’ясовано, що саме постійна музична освіта, що включає саме навчання грі на музичних інструментах, співу може благотворно вплинути на когнітивний розвиток молодшого школяра. У цьому дослідженні увага сконцентрована на нерозривному зв’язку занять музикою та розвитком когнітивної сфери учнів. Визначено та теоретично обґрунтовано значення видів музичної активності, що дозволяють позитивно впливати на формування інтелектуальних умінь молодших школярів, такі як музикування, спів, музично-ритмічну творчість. На підставі проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури можна зробити висновок про те, що музично-творча діяльність дітей молодшого шкільного віку сприятливо впливає на розвиток їхньої когнітивної сфери, має терапевтичні та виховні можливості, активізує емоційно-мисленнєві процеси, збагачує життєвий, художній та музичний досвід здобувачів початкової освіти.

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «ПЕДАГОГІКА РОДИННОГО ВИХОВАННЯ» В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Неля Кривошея — 2023-07-01

У статті актуалізовано питання професійної підготовки здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта через навчальну дисципліну «Педагогіка родинного виховання» в освітньому процесі закладу вищої освіти. Зазначено, що «Педагогіка родинного виховання» водночас з іншими освітніми компонентами сприяє формуванню загальних і спеціальних компетентностей для виконання професійних завдань та обов’язків освітнього та інноваційного характеру в галузі дошкільної освіти та здатностей до реалізації практичних результатів навчання в самостійній професійній діяльності. Наголошено, що підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи із сім’єю передбачає формування в здобувачів професійно-педагогічних знань (психолого-педагогічних основ сімейного виховання, тенденцій виховання дитини в сім’ї тощо), умінь (організовувати освітню діяльність з дитиною та її родиною на основі особистісно-орієнтованої моделі взаємодії тощо) і навичок (soft skills: комунікабельність, критичне мислення, лідерство, креативність, емоційний інтелект, міжособистісна взаємодія, саморозвиток, самовдосконалення тощо), розвиток індивідуального стилю поведінки, професійного інтересу до проблем виховання дитини в сім’ї, виховання особистісних, що забезпечать високі результати взаємодії з батьками дошкільників. Висвітлено зміст програми зазначеного освітнього компоненту та розкрито його значення щодо формування особистості фахівця в системі освіти. Наведено приклади аудиторної та самостійної роботи: складання правил, пам’ятки та рекомендацій для батьків, підготовка індивідуальних консультацій, доповідей-презентацій, рольових ігор, розробка конспекту батьківських зборів, індивідуальних бесід і консультацій, що сприяють засвоєнню знань, виробленню певних умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Означений освітній компонент спрямовано на забезпечення програмних результатів навчання та формування компетентностей і здатностей застосовувати набуті знання та навички в професійній діяльності.

ФУНКЦІОНАЛЬНА ГРАМОТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФІЛОЛОГА В МОДЕЛЮВАННІ Й РЕДАГУВАННІ ОСВІТНІХ ПРОЄКТІВ

Тетяна Мішеніна — 2023-07-01

Публікація присвячена питанню розроблення освітнього проєкту мовно-літературної тематики у мовній підготовці фахівців нефілологічних факультетів. Поняття освітнього проєкту розуміємо як спільну інформаційно-пошукову діяльність викладача і здобувачів освіти, що передбачає відбір актуальної галузевої інформації, інформаційно-дослідницьку роботу з корпусною лінгвістикою (робота з поняттєво-категорійним апаратом), моделювання контенту залежно від освітніх запитів здобувачів освіти. Особливість розроблення контенту освітнього проєкту полягає не лише у доборі мовного матеріалу задля його опрацювання і засвоєння норм літературної мови, вироблення вміння комунікувати, продукуючи фахові тексти, але також здійснювати самостійний пошук й оброблення галузевої інформації, яка забезпечить подальше професійне зростання, формувати цілісну мовну особистість фахівця.

Пропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців є інтегральним за змістовим наповненням (вивчення стилів сучасної української мови здійснюється на основі моделювання текстових фрагментів заданої тематики; оволодіння способами діяльності в опрацюванні фахового тексту задля його аналізу). Робота з тезаурусом орієнована на здійснення філіації й семантизації термінів, які складають апарат пізнання, з одного боку, з іншого, – визначають напрям пізнання шляхом зіставлення змісту поняття в різних галузях і парадигматичних взаємозв’язків.

Інтегративне подання матеріалу полягає в тому, що окремі об’єкти спостереження – концепт як категорія знання і фрагмент мовної картини світу – аналізуються на основі філософського, лінгвокультурологічного, літературознавчого підходів, що суттєво розширює уявлення про відтворюваний об’єкт. Текстоцентричний принцип подання навчального матеріалу охоплює різні семантичні акцентатори, апелює до спостереження над прийомами досягнення художнього ефекту (як на рівні опису.так і шляхом спостереження над синестезійними коерлятами). Запропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців за напрямами Образотворче мистецтво, Музичне мистецтво, Хореографія містить тексти, спрямовані на вироблення комунікативно-стилістичних ознак фахового мовлення (різного стильового спрямування і жанристики), уміння моделювати тексти-міркування, тексти-визначення, тексти-описи. Текстоцентричний принцип передбачає спостереження над біографічним шляхом персоналії, його художнім методом. Передбачено оприлюднення есеїстських здобутків майбутніх фахівців у дослідженні творчого методу персоналії.

Освітній проєкт сприяє формуванню емоційного інтелекту, розвитку цілісної мовної особистості фахівця.

Функціональна грамотність майбутніх філологів у моделюванні контенту навчального матеріалу, формуванні тезаурусу і завдань до його опрацювання, формулюванні завдань, спрямованих на вироблення творчої мовної особистості фахівця.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ДИЗАЙНУ ОДЯГУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНО-КРЕАТИВНОГО СТИЛЮ МИСЛЕННЯ

Олена Тригуб — 2023-07-01

Метою дослідження була експериментальна перевірка впливу систем реагування аудиторії (ARS) (клікерів) на когнітивну рефлексію, тип прийняття рішень та креативність мислення студентів, зокрема спеціальності «Дизайн одягу», у процесі їх навчальної діяльності через посилення їх зацікавленості на трьох рівнях: підвищення уваги студентів; поліпшення їх залученості у процес навчання; сприяння дискусійному формату навчальної діяльності під час лекційних занять. Дане дослідження здійснювалося у квазі-експериментальному форматі і в ньому застосовувалися методи для квантитативних та квалітативних (комбінованих) досліджень. Сприйняття студентами ARS (клікерів), залученість у процес навчання, відвідуваність навчальних занять, когнітивні та креативні навички було визначено досліджуваними варіативними ознаками. Навчальну дисципліну «Дизайн-проєктування» було обрано для проведення експерименту тому, що її структура та зміст відповідали меті дослідження. Збір емпіричних, експериментальних та констатувальних даних здійснювався за допомогою: аналізу статистики даних студентами відповідей на запитання, аналізу відвідування навчальних занять, методики діагностики когнітивної рефлексії і прийняття рішень Ш. Фредеріка та питальника для визначення рівня креативності мислення В. Кумара, Д. Кеммлер і Е. Холмана. Для підвищення надійності результатів діагностики додатково були зібрані письмові відгуки студентів експериментальної групи, проведені відкриті опитування в аудиторії та опитування у фокус-групі. Експериментальна перевірка виявила позитивну кореляцію між використанням ARS (клікерів) та покращеннями у когнітивній і креативній сфері студентів. Модель прийняття рішень студентів експериментальної групи (ЕГ) стала більш детермінована передбачуваними наслідками. Виявлені позитивні зміни у рівні креативності мислення у студентів ЕГ за всіма шкалами питальника, зокрема: підвищення уваги студентів на заняттях, зростання їх залученості у процес навчання під час лекційних. Опитані студенти зазначали, що отриманий навчальний досвід був для них корисним з огляду на набуття навичок та знань, які є важливими для їхнього фаху, саморозвитку, покращення навчальної успішності, підвищення самооцінки та мотивації.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ 1-4 КУРСІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ»

Сергій Черненко — 2023-07-01

У статті окреслено особливості формування навчальної мотивації у студентів 1-4 курсів за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Зазначено, що ефективність навчального процесу прямо пов’язана з тим, наскільки висока мотивація оволодіння майбутньою професією здобувачів освіти. Мета дослідження – вивчити рівень сформованості навчально-професійних мотивів та визначити деякі умови, що впливають на формування позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Для досягнення мети дослідження були використані такі методи: аналіз науково-методичної літератури, анкетування, методи статистичної обробки результатів. За результатами опитування у студентів 1 курсу (66,2%),2 курсу (61,5%), 3 курсу (65,3%) та 4 курсу (67,1%) за спеціальністю «Фізична культура і спорт» вагоме значення для навчання мають внутрішні мотиви навчальної діяльності, а також зовнішні позитивні мотиви на навчання. Майбутні тренери-викладачі керуються мотивами професійними, творчої самореалізації та навчально-пізнавальними. Звертається увага на те, що з часом студенти 1 – 2 курси (29%) при отриманні фахової підготовки керуються зовнішнім впливом заохочення (отримувати винагороду), при цьому майбутні фахівці 3 – 4 курсу (13%) навпаки намагаються уникнути осуду і покарання за погане навчання. Зроблено висновки про те, що з віком у майбутніх тренерів-викладачів спостерігаються зростання за комунікативними та соціальними мотивами (забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності, успішно продовжити навчання в ЗВО). За результатами дослідження у студентів 1 – 4 курсу (80 – 88%) найбільш вагомим мотивом до навчання це можливість стати висококваліфікованими спеціалістами за допомогою знань, які вони отримують в академії. Окреслено перспективи подальших досліджень означеної проблеми.

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК УМОВИ ЇХ ВИСОКОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

Людмила Цибулько — 2023-07-01

В статті розкривається проблема формування мотивації професійної діяльності викладачів закладів вищої освіти як умови їх високого професіоналізму; акцентовано, що проблема професійної мотивації викладачів вищої школи, пов’язана передусім, з модернізаційними процесами в освіті та соціально-економічними трансформаціями, що відбуваються сьогодні в суспільстві, що ініціює сучасного педагога до безперервного професійного самовдосконалення, що забезпечує його конкурентоспроможність на ринку праці.

Доведено, що мотиви є складними психологічними утвореннями, які спонукають людину до свідомих дій та вчинків; саме ці усвідомлені спонукання, що зумовлюють цілеспрямовану діяльність до оволодіння майбутніми фахівцями професійно значущих знань та вмінь, що надалі забезпечують їхню ефективну професійну діяльність. Професійна мотивація як складне співвідношення різних спонукань і мотивів особистості виступає рушійною силою розвитку професіоналізму, вона є одночасно фактором та механізмом розвитку професіонала вищої школи. Її роль як фактора проявляється у ступені виразності по відношенню до якогось виду професійної діяльності. Як механізм мотивація визначає розвиток професіоналізму викладача вузу загалом, функціонуючи у єдності з механізмами ідентифікації, індивідуалізації та рефлексії.

За допомогою методики мотивації професійної діяльності В. Семиченко досліджувалися три групи працівників вищої школи (викладачі; кандидати наук та доценти; професори); зроблено висновок, що до мотиваційного ядра викладачів увійшли такі мотиви, як «здоров'я», «пізнання нового у світі, природі, людині»; дана група викладачів характеризується вираженою орієнтацією на працю, вони використовують постійно для того, щоб щось зробити, не шкодуючи вихідних днів, відпустки та інші. Праця викладача приносить їм більше радостей та задоволення, ніж якісь інші заняття; трудова мотивація породжується безпосередньо викладацькою діяльністю, її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці. Визначено фактори, що впливають на продуктивність процесу формування професійної мотивації викладачів вищих навчальних закладів: до головних психологічних чинників були віднесені наступні: зміст ціннісно-смислової сфери викладача, ступінь виразності його мотивації на основні види діяльності у закладі вищої освіти (науково-дослідна, науково-методична, власне-педагогічна), а також особистісні особливості викладача, що акумулюються у його професійно важливих якостях.

СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ-МЕТОДИСТА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Світлана Саяпіна — 2023-07-01

У статті теоретично проаналізовано проблеми професійної компетентності вихователя-методиста закладу дошкільної освіти. Підкреслено, що позитивні зміни саме в системі дошкільної освіти стають одним із головних завдань із модернізації системи освіти. Акцентовано, що значну роль у цьому відіграє вихователь-методист, який має спрямовувати власну роботу на створення професійно-особистісної зони успіху кожного співробітника освітнього закладу, на підвищення рівня мотивації до саморозвитку, стимулювання генерації нових ідей тощо. Виокремлено складники професійної компетентності вихователя-методиста (мотиваційний (сформованість інтересу до професійної діяльності, усвідомлення значущості власної педагогічної діяльності, позитивне ставлення до постійного розвитку протягом життя задля досягнення пріоритетних цілей професійної діяльності); когнітивний (наявність теоретичних знань у галузі дошкільної педагогіки, психології та різноманітних методик, досвід практичної діяльності в педагогічній галузі, готовність до безперервної самоосвіти та саморозвитку); діяльнісний (готовність розв’язувати психолого-педагогічні та методичні завдання в професійній діяльності, застосовуючи знання, уміння та навички, творче розв’язання проблем, самореалізація в професійній діяльності); рефлексивний (здатність до адекватного самоаналізу власної професійно-педагогічної діяльності, оцінки професійної діяльності колег)). Зазначено, що професійна компетентність вихователя-методиста – це відображення базової характеристики галузі професійної діяльності фахівця, що включає мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та рефлексивний складники й має головні суттєві ознаки, а саме hard та soft skills. Доведено, що сформована професійна компетентність у сукупності із загальними сприятимуть створенню професійного портрета педагога, що відображає ставлення педагога до роботи, до інших, до себе; загальний стиль поведінки й діяльності; нормативно-правові та спеціальні знання в галузі професійної діяльності; комбінаторно-прогностичний тип мислення; професійні й адміністративно-організаторські уміння; методичну культуру та якості особистості.

ВИХОВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ У КОНТЕКСТІ ДУХОВНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Галина Шкляєва — 2023-07-01

У статті розглядається морально-духовна культура особистості як складова частина загальнолюдської культури суспільства, що спрямована на розвиток духовних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей з метою гармонійного формування цілісної особистості на засадах національної культури. Це свідомо організована діяльність, пов’язана з використанням народного фольклору, народних звичаїв, традицій і обрядів. В особистісному аспекті морально-духовна культура є тією частиною загальної культури особистості, яка виражається ступенем розвитку її внутрішнього духовного світу, моральних якостей, відповідальною поведінкою.

Автор звертає увагу на те, що складовими елементами духовного становлення особистості виступають: емоційна, пізнавальна та діяльнісна спрямованість особистості, а ефективними засобами педагогічного впливу є народні ігри, пісні, казки, приказки, звичаї, обряди та традиції рідного народу. Так відбувається перехід від гуманізації виховного впливу до створення освітнього середовища, яке сприяє формуванню національно-патріотичних почуттів і культурній ідентифікації старших дошкільників. Глибоке розуміння та чітке тлумачення основних морально-духовних цінностей передбачає досягнення максимального педагогічного впливу на духовний світ дитини, що ефективно відбивається на вихованні морально-духовних почуттів підростаючої особистості.

Морально-духовне виховання дітей старшого дошкільного віку у статті розглядається як процес, спрямований на розвиток загальнолюдських цінностей у свідомості особистості, моральних якостей, поведінки та відповідальності, що базується на взаємодії цілей, завдань, змісту, принципів, засобів, форм, методів, прийомів і передбачає гармонійний цілісний розвиток особистості дошкільника.

Під відповідальністю автор розуміє систему особистісних впливів і способів діяльності, можливостей власного розвитку, які містяться в соціально-культурному та просторово-предметному оточенні особистості. Так, відповідальність дітей старшого дошкільного віку розглядається як сукупність зовнішніх і внутрішніх чинників, необхідних і достатніх для усвідомлення цінності та відповідальності у поведінці та діяльності за власні вчинки у старших дошкільників.

ОСНОВИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ, ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

Ірина Кузьменко — 2023-07-01

У презентованій статті розуміння критичності представлено як значуща індивідуально-психологічної характеристика особистості, що обумовлює не тільки продуктивність розумової діяльності, але і соціальну адекватність останньої, актуалізовано проблему формування основ критичності мислення, з дошкільного віку; виділено форми реалізації мислення: поняття, судження, умовивід, які сприяють відображенню об’єктивної дійсності і приводять до певного висновку; розкрито методи здійснення розумових операцій: індукція, дедукція, які визначають напрямок думки; виділені компоненти мислення: когнітивний, особистісний і мовленнєвий, які є підґрунтям для здійснення мислительна діяльність; розкрито сутність та зміст поняття «критичне мислення», як особливий вид мислительна діяльність; з’ясовано, що характерними рисами критичного мислення є самостійність, усвідомленість та цілеспрямованість; повний цикл критичного мислення включає в себе чотири основні і взаємообумовлені фази: аналіз, розуміння, оцінку і критику; розкрито етапи критичного мислення: постановка проблеми, пошук інформації, чітка аргументація, прийняття рішення, рефлексія; визначено особливості освітньої діяльності, спрямованої на формування основ критичного мислення у дітей старшого дошкільного віку.

В результаті проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито зміст поняття «мислення дітей старшого дошкільного віку», «формування критичного мислення дітей старшого дошкільного віку». Виділено особливості освітньої діяльності, спрямованої на формування основ критичного мислення у дітей старшого дошкільного віку, врахування яких спонукає дітей до вироблення своєї точки зору, відстоювання її за допомогою логічних доказів, а також до пошуку альтернативних шляхів вирішення поставленого завдання. зроблено висновок, що в зв’язку з актуальністю даної проблеми необхідна розробка ментально-інтелектуального методичного комплексу формування основ критичного мислення у дітей старшого дошкільного віку.

ДОСЛІДЖЕННЯ АКТУАЛЬНОГО СТАНУ МИСЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ: ОПЕРАЦІЙНО- ДІЯЛЬНІСНИЙ КРИТЕРІЙ

Ганна Цвєткова — 2023-07-01

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Надія Коновалова — 2023-07-01

Стаття присвячена особливостям формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку.

Автором проаналізовано еволюцію поглядів на вплив раннього двомовства на розвиток дітей дошкільного віку: з’ясовано причини негативного ставлення до формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку у середині ХХ ст.; обґрунтовано недоцільність твердження щодо мозкового напруження під час оволодіння другою мовою у дошкільному віці задля чого виділено та охарактеризовано основні механізми оволодіння дітьми середнього дошкільного віку другою мовою; з’ясовано сучасне відношення до наслідків формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку та визначено його як здебільшого нейтрального чи позитивного; обґрунтовано недоцільність побоювань у сучасних наукових колах щодо згубного впливу двомовства на швидкість добору слів, оволодіння словниковим запасом, засвоєння рідної мови, самоідентифікацію.

У результаті аналізу експериментальних досліджень у сфері білінгвізму та наукової літератури у зазначеній галузі узагальнено позитивні наслідки формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку по відношенню до когнітивного розвитку (гнучкість мислення, розвиток творчого мислення, креативність, підвищення уваги, її переключення та ін.), розвитку метолінгвістичних здібностей, емпатії, оволодіння третьою і подальшими мовами, раннього оволодіння грамотою, мотивації до оволодіння другою мовою. Підсумовано, що формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку має позитивний вплив не лише на якість мовлення другою мовою, але й виконує інші педагогічні завдання як то розвиток мозкових структур та вищих психічних функцій.

У статті проаналізовано наукові погляди на доцільний час початку та методи формування іншомовної комунікативної компетентності. З’ясовано залежність методів формування іншомовної комунікативної компетентності від віку дитини. Зроблено висновок, що єдиним можливим та ефективним методом формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку є несвідоме оволодіння мовою під впливом мовного середовища із застосуванням природних механізмів оволодіння мовою.

ВПЛИВ ГРИ НА ОСОБИСТІСНЕ СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА

Ян Курінний — 2023-07-01

У статті обгрунтовано окремі положення та наукові думки, що допомагають побачити особистісне зростання дітей у процесі гри, спираючись на її функціональність. Виокремлено гру як основний спосіб оволодіння «головними смислами» людської діяльності, першого знайомства з конкретними діями людини праці. Опрацьовано роль гри в становленні особистості дитини дошкільного віку. Проаналізовано деякі наукові погляди відносно ролі гри в розвитку дошкільників. Розглянуто суб’єктність діяльності гри, яка впливає на суб’єктність життєдіяльності, спілкування та самореалізації дитини. Акцентовано увагу на сучасному етапі дитинства, який потребує від дорослих і дітей відповідати запитам сучасного суспільства. Визначено, що саме гра допоможе сучасній дитині не лише набути знань, умінь і навичок, а й зберегти фізичне, психічне здоров’я, набути морального імунітету, щоб витримати теперішній шалений ритм життя.

Наголошено, що у грі розвиваються та виявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як розвиток знаково-символічної функції, активної уяви; засвоєння структури самостійного виду діяльності; оволодіння суспільною поведінкою та опанування норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки в процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та вимогам ігрових правил. Доведено, що саме гра дає змогу дитині навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.

Реалізоване завдання освітньої лінії «Гра дитини», яка передбачає розвиток у дітей творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості в ігровій діяльності та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ КОНТРОЛЮ В НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ: СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Тетяна Турка — 2023-07-01

Авторами статті здійснено теоретичний аналіз проблеми організації домашнього завдання на уроці математики. Домашнє завдання вже давно визнано невід’ємною складовою навчального процесу, слугуючи засобом закріплення знань і оцінки розуміння учнями предмета. У цій статті досліджується концепція домашнього завдання, його обсяг і потенційне навантаження, яке воно несе для учнів. Зокрема, досліджується необхідність домашніх завдань у навчанні математики, ідеальний обсяг домашніх завдань, найефективніша форма завдань і час, необхідний для їх виконання. Додатково розглядаються сучасні вимоги до організації домашніх завдань з математики під час дистанційного навчання.

У статті досліджено сучасний стан виконання домашніх завдань у математичній освіті з урахуванням проблем, з якими стикаються учні під час виконання завдань великого обсягу. Відображено питання впливу надмірної кількості домашніх завдань на психічне благополуччя учнів та підкреслена необхідність збалансованого підходу, який сприяє ефективному навчанню, не перевантажуючи учнів. Обговорення також стосується важливості чіткої комунікації та вказівок з боку вчителів, щоб забезпечити відповідність домашніх завдань запланованим результатам навчання.

Крім того, у статті наголошено на сучасних вимогах до організації домашніх завдань у позакласній математичній освіті. Розглянуті інноваційні підходи та методології, що можуть підвищити ефективність домашніх завдань, такі як використання технологій, сприяння спільному навчанню та персоналізація завдань на основі індивідуальних потреб та інтересів учнів. У статті також висвітлюється роль формувального оцінювання в рамках домашнього завдання, що дає змогу педагогам надавати своєчасний зворотний зв’язок і підтримувати прогрес учнів.

Досліджуючи еволюцію організації домашніх завдань у математичній освіті, ця стаття сприяє постійному діалогу щодо вдосконалення педагогічної практики та залучення учнів. Отримані результати підкреслюють важливість досягнення балансу між освітніми перевагами домашнього завдання та потенційним тягарем, який воно може накласти на учнів.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ З ПАРАМЕТРАМИ, ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

Борис Беседін — 2023-07-01

В статті висвітлено тему розвитку логічного мислення за допомогою задач з параметрами. Проведено аналіз психолого-педагогічної літератури та розглянуто складові логічного мислення та шляхи розвитку певної складової на прикладі задач з параметрами.

Система загальної освіти спрямована на виховання розвиненої особистості яка вміє творчо мислити, здатна до самоосвіти, швидко адаптується до змін. Але немає чіткого керівництва, для реалізації Державних стандартів та розвинення логічного мислення. Тож, ми розглядаємо цю проблему та формуємо певні приклади для вдосконалення та впровадження нестандартних задач, а саме задач з параметрами.

Логічне мислення – це мисленнєвий процес, під час якого людина використовує логічні поняття та конструкції, якому притаманна доказовість, розважливість, і метою якого є одержання обґрунтованого висновку з наявних передумов. Перш за все, це здатність мислити чітко та послідовно, не допускаючи протиріч у міркуваннях, і вміння знаходити логічні помилки. Такий підхід є надзвичайно корисним у будь-якій сфері життя.

Логічне мислення розвивається в учнів, насамперед, під час розгляду різних математичних висновків: індуктивних і дедуктивних, у ході доказів теорем, обґрунтувань, розв'язання задач, аналогії та аналізу, порівняння. Вироблення вмінь учнів логічно мислити протікає швидше, якщо навчання організовано певним чином.

Своєю чергою, певною ефективністю в плані розвитку відповідних навичок логічно мислити є нестандартні завдання, такі як завдання з параметром . Вимоги до математичних завдань сформулюємо на основі складових логічного мислення: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і порівняння, узагальнення, абстрагування та конкретизацію. Саме на основі цих складових ми розробили певні приклади завдань з параметрами, для різностороннього і повного розвинення логічного мислення.

ДОПОВНЕНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Борис Беседін — 2023-07-01

Статтю присвячено дослідженню використання технології доповненої реальності для активізації пізнавальної діяльності здобувачів під час навчання математики. Проаналізовано можливості, переваги, принципи та ефективність використання AR технологій як інструменту активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Активне використання доповненої реальності дозволяє учням бачити математичні об'єкти у тривимірному просторі, що допомагає у навчанні геометрії та алгебри. Також, це дає можливість створювати візуальні ефекти та ілюструвати складні математичні концепції. Тому, використання технологій доповненої реальності на уроках математики може бути ефективним інструментом для активізації пізнавальної діяльності учнів. Це допомагає залучати їх до математики та створювати більш цікаві та ефективні уроки. Зазначено, що для успішного використання AR технології в навчальному процесі необхідна наявність технічних засобів та засобів відтворення, операційної системи та програмного забезпечення. У роботі представлено теоретичну модель використання AR технологій у навчанні математики, що складається цільового, дидактичного та діагностичного блоків. Наведено можливості технології доповненої реальності в освітньому процесі для візуалізації абстрактних математичних концепцій. Проаналізовано, що використання технології може стимулювати більш активну участь учнів у процесі навчання, сприяти їхньому критичному мисленню, розвивати творчість та сприяти більшій зацікавленості до математики. Також зазначено, що доповнена реальність є однією із найсучасніших технологій візуалізації навчальної інформації, а її систематичне використання поліпшить якість засвоєння математичних знань та навичок, збільшить інтерес до навчання та активізує пізнавальну діяльність. AR у повній мірі дозволяє задовільнити освітні потреби завдяки зрозумілому візуальному представленню та інтерактивності. Наведено приклад та алгоритм застосування додатку AR_Book, що використовує технологію доповненої реальності, при вивченні теми «Суміжні та вертикальні кути» у курсі «Геометрія» 7-го класу.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ПРОФЕСІЙНОГО СПОРТУ АНТИЧНОГО РИМУ

Володимир Федь — 2023-07-01

Модерні наукові праці, які пов’язують основи сучасної фізичної культури та її найвищого рівня – професійного спорту – не з олімпійським рухом античної Греції, а з гладіаторськими боями в Давньому Римі, мають поважну історію та логічно несуперечливі. Згаданий потенціал доцільно використати у практиці НУШ для розвитку компетентностей, які допоможуть учням гідно подолати складнощі реального життя. Незважаючи на те, що в історичних джерелах нічого не зазначено про власне методику тренувань гладіаторів, завдяки використанню педагогічної реконструкції можливо відновити римське бойове мистецтво через роботу зі збереженими артефактами. Навіть побіжний аналіз дозволяє уявити гладіаторський бій як боротьбу протилежних фізичних якостей: спритності легкоозброєного гладіатора (ретінарія) та сили важкоозброєного воїна (мурмілона). Ця пара уособлювала собою поєдинок Рибалки та Риби, або сценічний образ архетипного героя, що перемагає природу, утверджуючи цивілізацію. Тому не є дивним, що гладіаторське мистецтво як Martial arts вимагало стратегічного мислення та планування, вишколу тіла й духу. Постать найбільш відомого гладіатора – Спартака – у такому контексті – це спроба ввірити свою долю не смакам примхливого суспільства, а власним фізичним та моральним якостям. Загартована тренуванням особистість кидає виклик усьому розбещеному чуттєвими насолодами Всесвіту, втіленому у Pax Romanum (дракон у християнській свідомості) й фактично перемагає його. Викладені свідчення говорять про те, що феномен гладіаторів можна пояснити виключно як феномен культурно-релігійного життя римського суспільства, у якому ФК та ПС, підсилені сценічною майстерністю виконавця, підносять спортивне змагання до рівня суспільно-релігійної ініціації. Невдалий досвід радянських спартакіад свідчить про недостатність однобічного розвитку в людини виключно фізичних якостей, що мають бути підсилені історико-культурним надбанням власного етносу. Саме тому в НУШ заняття ФК доцільно доповнити варіативною складовою, анологічною мистецтву Пекінської опери, наприклад, бойовим гопаком.

СТАН СФОРМОВАНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ (за матеріалами кваліфікаційної роботи)

Ірина Вікторенко — 2023-07-01

Статтю присвячено проблемі формування української національної та громадянської ідентичності в учнів початкової школи. Авторами визначено актуальність дослідження в умовах війни Росії проти України. З’ясовано, що означена проблема складає соціальне замовлення національній системі освіти на сформованість та утвердження в дітей та молоді на всіх ступенях освіти глибокого розуміння своєї належності до українського народу, до своєї Батьківщини, її історії, традицій та звичаїв, внутрішньої потреби й готовності відстоювати соборність і незалежність України на шляху прогресу та процвітання. Молодший шкільний вік є засадовим і визначальним у формуванні досліджуваного феномена.

Аналіз наукових джерел виявив вагомий внесок вітчизняних учених у розроблення теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання учнів та молоді. Водночас недостатньо вивченим залишається питання формування національної та громадянської ідентичності здобувачів початкової освіти в час нових для України викликів.

Авторами описано методику визначення вихідного рівня сформованості української національної та громадянської ідентичності учнів молодшого шкільного віку через діагностування трьох складових: когнітивного, афективного (емоційно-оцінний), конативного (поведінкового) компонентів. Використано комплекс емпіричних (тестування, постановка практичних завдань) та соціологічних (анкетування, бесіди) методів. Діагностика складових української національної та громадянської ідентичності учнів показала відмінності у сформованості її компонентів: найвищий показник когнітивного і найнижчий показник конативного (поведінкового). Загальний рівень сформованості досліджуваного феномена перебуває на достатньому рівні. Отримані результати є підставою для організації і проведення формувального експерименту з метою підвищення рівнів компонентів української національної та громадянської ідентичності і відповідно її загального рівня.

НАУКОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Інна Хижняк — 2023-07-01

У статті обґрунтовано значення театралізації як ефективного засобу особистісного розвитку учнів на уроках літературного читання. Автори зазначають, що в рамках реалізації реформи «Нова українська школа» театралізація також є нормативною вимогою до організації уроків читання в початковій школі. У Типовій освітній програмі НУШ-2 виокремлено змістову лінію «Театралізуємо», а в Типовій освітній програмі НУШ-1 для другого циклу навчання в початковій школі виділено окремий предмет «Літературне читання», у межах якого передбачена реалізація змістової лінії «Перетворюємо та інсценізуємо прочитане; створюємо власні тексти». Однак задля реалізації цього завдання вчитель початкових класів має знати наукові основи театралізації як прийому навчання. Наразі ці теоретичні відомості стосуються різних галузей наукового знання і висвітлюються в наукових колах частково.

У результаті аналізу наукових праць українських та іноземних учених автори узагальнюють наукові засади застосування театралізації на уроках літературного читання в початковій школі. Першу групу наукових основ становлять цільові напрями театралізації: інтелектуальний розвиток здобувача початкової освіти; культурний та поліхудожній розвиток; соціально-емоційний та естетичний розвиток; удосконалення навичок командної співпраці дітей. Другим складником наукових основ є дефініції понять, пов’язаних із застосуванням прийому театралізації та їх підпорядкованість: драматизація – інсценізація – театралізація. Третій компонент наукових основ – принципи застосування театралізації на уроках читання в початковій школі: інтегративності та синкретичності; театральної орієнтованості; систематичності й активності; кооперації (синергетична співпраця, фасилітаторство, спільна імпровізація у сценічних діях); схвальності.

Перспективними для подальших досліджень автори називають подальшого вивчення видів театральної діяльності, які можна застосовувати на уроках читання в початковій школі, форми і методи театралізації, вплив театралізації на різні якості читання, на посилення мотивації учнів до самостійного читання та ін.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ПІДГРУНТЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МІГРАНТАМИ ТА БІЖЕНЦЯМ У НІМЕЧЧИНІ В ХХІ СТОЛІТТІ

Світлана Омельченко — 2023-07-01

Міграційна політика Німеччини зазнала багато змін протягом останніх десятирічь. Цьому процесу сприяло поява великої кількості мігрантів та біженців, насамперед у 2015-2016 роках. Але дана європейська країна виступає флагманом серед усіх європейських країн, у тому числі для України, у підготовці ґрунтовної нормативно-правової бази при роботі з мігрантами та біженцями. Саме тому важко переоцінити досвід Німеччини при розробці вітчизняної соціальної роботи з цією категорією населення.

У даній статті досліджено становлення та розвиток правого регулювання соціальної роботи з мігрантами та біженцями у Німеччині у ХХІ столітті. Авторами встановлено, що базовим законом для ФРН є Закон про імміграцію, у якому прописано механізм отримання дозволу на проживання у країні, виокремлено критерії для кваліфікованої та некваліфікованої робочої сили, створено інтеграційні курси для людей з міграційної історією тощо. Він був неідеальним, тому було втілено багато поправок.

Крім цього у статті також описана нова Федеральна програма по залученню кваліфікованих кадрів, головною метою якої є сформувати чітких алгоритм для визнання дипломів про вищу та середню освіту на території Німеччини, яку мігранти отримали на батьківщині.

Надалі особливу увагу автори статті приділяють пільгам, які надаються відповідно до Кодексів соціального страхування II і XII, а також Законом про пільги шукачам притулку. Вони встановили, що саме цей Кодекс наразі є основним документом, який регулює право на отримання допомоги у разі безробіття або непрацездатності, забезпечити підтримку дітям та молоді, а також біженцям, які отримали притулок у Німеччині, та іншим групам людей, які потребують фінансової допомоги.

У статті автори дійшли до висновку, що сучасна Німеччина є однією з найрегламентованіших у світі країн у питаннях перебування на своїй території мігрантів та біженців.

АРТПЕДАГОГІКА ЯК СУЧАСНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ НАПРЯМ У СПЕЦІАЛЬНІЙ ОСВІТІ

Ірина Дмитрієва — 2023-07-01

У статті наголошено, що сучасне поліфункціональне освітне середовище передбачає залучення до процесу виховання осіб із особливими освітніми потребами ефективних інтегративних полівекторних технологій, серед яких потужний корекційно-педагогічний потенціал має артпедагогіка. Звернуто увагу на те, що «виховання мистецтвом» є одним із найефективніших засобів гармонічного виховання особистості. Визначено, що в українській сучасній педагогічній науці розглядаються окремі психолого-педагогічні аспекти проблеми формування особистісних якостей дітей різних вікових груп засобами окремого виду мистецтва (музики, літератури, образотворчого мистецтва, театрального мистецтва тощо), а також питань використання виховного потенціалу народного мистецтва як носія духовної спадщини українського народу, фольклорних традицій національної культури, питань взаємодії різних видів мистецтва. Уточнено сутність поняття «артпедагогіка» як самостійного напряму педагогічної науки, що вивчає природу, загальні закономірності, принципи, механізми використання різних видів мистецтва для вирішення завдань виховання, навчання, розвитку та соціалізації людини. Узагальнено інтерпретації поняття «артпедагогіка» та представлено порівняльний аналіз дефініцій цього поняття із суміжними термінами «арттерапія», «естетичне виховання» через визначення загальних та розбіжних рис у їх семантиці та практичному змісті. Виділено основні завдання і функції артпедагогіки, окреслено міждисциплінарний підхід та практичну спрямованість артпедагогічних впливів, що засновані на інтегративному застосуванні виховного та корекційно-розвивального впливу на особистість різних видів мистецтва. Розглянуто історію впровадження артпедагогічних ідей у систему освіти. Приділено увагу зарубіжним концепціям артпедагогічного підходу у навчанні та вихованні нормотипових дітей та дітей із особливими освітніми потребами. Наголошено, що вміле використання дійового впливу мистецтва на особистість дитини з інвалідністю сприяє її повноцінному життю у суспільстві, стабілізації психічного і фізичного стану, уникненню соціальних, психологічних, сімейних стресів, допомагає гармонізації особистості.