Гуманізація навчально-виховного процесу

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Світлана Саяпіна — 2024-11-13

У статті підкреслено, що наразі актуалізується потреба в наближенні змісту освіти до науки, органічне поєднанні науково-дослідницької, освітньої та викладацької діяльності насамперед у вищій школі, що сприятиме формуванню дослідницької компетентності майбутніх викладачів вищої школи. Узагальнено погляди вчених, дослідників щодо сутності дослідницької компетентності та зазначено, що, з одного боку, її розглядають як складник професійної компетентності, з іншого, – як невід’ємний компонент загальної та професійної освіти. Наголошено, що дослідницька компетентність майбутнього викладача вищої школи – це одна з ключових компетентностей, що формується під час навчання у ЗВО та складає сукупність знань, умінь, навичок й особистісних якостей, потрібних для ефективної дослідницької діяльності. Виокремлено структуру дослідницької компетентності: операційно-технічну (знання, навички, уміння, професійно значущі якості), мотиваційну (спрямованість, інтерес, мотиви, потреби); практично-діяльнісну (засоби виконання діяльності, результативні показники діяльності) і рефлексивну (аналіз та оцінка відповідності одержаного результату поставленим цілям) галузі. Зауважено, що формуванню дослідницької компетентності здебільшого допомагають навчальні дисципліни професійної («Методологія і методика педагогічних досліджень», «Педагогіка вищої школи») та практичної («Виробнича асистентська та науково-дослідна практична підготовка», «Кваліфікаційна робота») підготовки. Констатовано, що дослідницька компетентність є невід’ємним складником професійного становлення майбутнього викладача вищої школи, бо сприяє покращенню якості науково-педагогічної діяльності, досягненню здобувачами особистісно-значущих результатів, допомагає професійно зростати, залишатися в курсі останніх подій у світі освіти, забезпечує конкурентоспроможність на освітньому ринку праці.

ЗМІСТ ТА СКЛАДОВІ SOFT SKILLS ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА

Олена Коркішко — 2024-11-13

У статті розкрито зміст та складники «soft skills» особистості майбутніх викладачів. На основі аналізу наукових праць вітчизняних науковців зазначено, що, з одного боку, у визначенні «soft skills» науковці вказують на універсальні навички, які допомагають професійно розвиватися та будувати успішну кар’єру в будь-якій галузі, з іншого боку, низка дослідників вказують на роль та місце «soft skills» у процесі становлення фахівця під час навчання в закладі вищої освіти. Наголошено, що «soft skills» навички майбутніх викладачів – це сукупність універсальних здібностей, умінь, навичок, які здобувачі опановують під час освітнього процесу в закладі вищої освіти, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг та успішній професійній діяльності. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, виокремлено два підходи до класифікації «soft skills» навичок майбутніх педагогів: за спрямованістю діяльності та за характером діяльності. Виділено класифікацію «soft skills» майбутніх викладачів: міжособистісні (уміння працювати в команді, лідерські якості, емоційний інтелект, комунікація), професійні (креативність, робота з інформацією, системне мислення, мотивація, самоорганізація, управлінські якості) навички, що відповідають «soft skills» навичкам, зазначеним у професійному стандарті «Викладачі закладу вищої освіти». Акцентовано на тому, що жодна класифікація «soft skills» не може бути вичерпною, бо складно врахувати абсолютно всі можливі навички. Зауважено, що під час формування «soft skills» у майбутніх викладачів треба враховувати, які навички необхідно сформувати, як досягти мети та як діагностувати рівень опанування «soft skills». Констатовано, що сформованість «м’яких» навичок важливо розглядати через професійну підготовку майбутнього викладача закладу вищої освіти (процес (навчання – отримання знань, умінь і навичок) та результат (готовність – використання отримання знань, умінь і навичок)).

РОЛЬ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Яна Топольник — 2024-11-13

Прискорений розвиток цифрових технологій призвів до глибокої трансформації у сфері вищої освіти, змінюючи традиційні методи викладання та навчальні практики студентів. У цій статті досліджується ключова роль, яку відіграють цифрові технології у формуванні самоосвітньої компетентності майбутніх викладачів вищої школи. У сучасному швидко змінюваному освітньому середовищі від педагогів вимагається не лише ефективне викладання, але й постійне оновлення власних знань та навичок для збереження їх актуальності у професії. Здатність до самостійного навчання стає все більш важливою. Цифрові інструменти, такі як онлайн-платформи, системи управління навчанням (LMS) та відкриті освітні ресурси (OER), пропонують різноманітні та гнучкі траєкторії навчання, надаючи майбутнім педагогам можливість самостійно здобувати, оцінювати та застосовувати знання. Ці технології сприяють доступу до новітніх досліджень, розширюють можливості глобальної співпраці та дозволяють налаштовувати навчальний процес відповідно до індивідуальних потреб та переваг. Однак розвиток самоосвітньої компетентності через цифрові технології супроводжується викликами. Ефективність використання цих інструментів значною мірою залежить від кількох ключових чинників, таких як цифрова грамотність учнів, їхня мотивація до безперервного навчання та структура підтримки, що надається у межах програм підготовки педагогів. Без належного керівництва студенти можуть стикатися з труднощами, включаючи перевантаження інформацією або нездатність ефективно керувати великою кількістю доступних цифрових ресурсів. У статті підкреслюється важливість підготовки майбутніх педагогів до орієнтації у цифрових навчальних середовищах та їх інтеграції у професійний розвиток. Результати дослідження свідчать, що цифрові технології можуть значно покращити самоосвітню компетентність, але їхній успіх залежить від стратегічного та збалансованого впровадження. Дослідження завершується рекомендаціями щодо подальшого вивчення конкретних цифрових інструментів та педагогічних стратегій, які найбільш ефективно сприяють навчанню протягом життя та безперервному професійному зростанню педагогів, що дозволяє їм залишатися гнучкими та ефективними в умовах постійно змінюваного освітнього середовища.

ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Ольга Сипченко — 2024-11-13

Представлена стаття продовжує цикл публікацій, присвячених інтеграції медіаосвіти у навчальний процес закладів освіти. Акцентовано увагу на значущості формування лідерської компетентності студентської молоді як однієї з ключових складових модернізації системи вищої освіти України. У статті наголошується на викликах, які постали перед українською освітою внаслідок російської агресії, зокрема у сфері вищої освіти. Виявлено, що освітні заклади стикаються з безпрецедентними труднощами, що потребують швидкого реагування та впровадження інноваційних підходів у навчальний процес.

Проаналізовано науково-педагогічні статті дослідників із зарубіжних країн та вітчизняні публіцистичні праці дотичних тем. Доведено актуальність проблеми використання медіаосвітніх технологій як інструменту для формування лідерської компетентності студентської молоді. Підкреслено важливість інтеграції технологій у навчальний процес вищої школи. Обґрунтовано, що медіаосвітні технології – блоги, соціальні мережі, онлайн-платформи, вебінари й інші інтерактивні інструменти не лише розвивають критичне та креативне мислення, але й формують комунікаційні навички, командну співпрацю, сприяють розвитку досвіду самоосвіти, соціальної компетентності, професійного зростання, що є основними компонентами сучасного лідерства. Зауважено, що інтеграція медіаосвітніх технологій у навчальний процес сприяє розвитку «м’яких навичок» (комунікація, співпраця, адаптивність), які дедалі більше цінуються роботодавцями в усіх професійних сферах.

Авторами подано результати наукового пошуку, що підтверджують ефективність використання медіаосвітніх технологій з метою формування лідерської компетентності здобувачів. Представлено конкретні приклади практичної реалізації застосування медіаосвітніх технологій, зокрема організація та проведення вебінарів, онлайн-дискусій, віртуальної співпраці, використання блогів, платформ, веб-сервісів, освітнього коворкінгу, соціальних мереж тощо.

Підсумком статті є думка про те, що медіаосвітні технології не лише допомагають розвивати лідерські якості студентської молоді, але й сприяють їхній адаптації до сучасних професійних викликів, формуючи конкурентоспроможних фахівців, здатних до безперервного навчання та інновацій.

ВПЛИВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 017 «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ» У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Сергій Черненко — 2024-11-13

Стаття висвітлює результати педагогічного дослідження, присвяченого вивченню успішності найважливіших соціально значущих форм активності (діяльності та спілкування) студентів у зв’язку з особливостями їхньої спрямованості. Мета – обґрунтувати динаміку змін спрямованості особистості студентів 1 – 4 курсів за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт».

Для досягнення мети дослідження були використані такі методи : аналіз науково-методичної літератури, анкетування, формуючий експеримент, методи статистичної обробки результатів. У дослідженні прийняли участь здобувачі освіти – 1 курс (n=27); 2 курс (n=22); 3 курс (n=23); 4 курс (n=18) Донбаської державної машинобудівної академії, ЛНУ ім. Т. Шевченка, Донбаського державного педагогічного університету. Вхідний етап виконувався на початку вересня 2022 р. перед вивченням освітніх компонентів професійної програми, а підсумковий – у червні 2023 р. Визначення впливу традиційної форми навчання та авторської моделі (інтерактивних технологій) здійснювався за допомогою діагностичних зрізів змін педагогічно-рефлексивного компоненту серед студентів (критерій – «рефлексивність»). Вивчення спрямованості здійснювалося за видами – особиста, суспільна та ділова – за допомогою стандартизованої психологічної методики «Діагностика спрямованості особистості» Б. Басса.

З’ясовано, що в експериментальних групах кількість студентів зі спрямованістю на завдання (зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи як найкраще, орієнтація на ділове співробітництво, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, корисну для досягнення загальної мети) зросла на 1 курсі в 1,5 рази, 3 курсі в 1,53 рази, 4 курсі в 2,1 рази, водночас, в експериментальних групах зменшилася кількість майбутніх тренерів-викладачів зі спрямованістю на себе (орієнтація на пряме винагородження та задоволення, агресивність у досягненні статусу, схильність до суперництва, тривога, інтровертованість, роздратованість, прагнення до влади): на 1 курсі в 2,3 рази, на 2 курсі в 2 рази, на 3 курсі в 2,5 рази на 4 курсі в 4,3 рази. У контрольних групах теж зафіксовано зменшення кількості студентів за цим показником, проте лише з 2 – 4 курс і не суттєво. Слід звернути увагу, що на 2 курсі експериментальній групі спостерігається підвищення в 1,5 рази кількість студентів зі спрямованість на взаємні дії ,як наслідок, це формує прагнення підтримувати стосунки з людьми, орієнтує на спільну діяльність та соціальне схвалення, залежність від групи, потребу в емоційних стосунках з оточуючими. Окреслено перспективи подальших досліджень означеної проблеми.

ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ СЕРЕД СТУДЕНТІВ 1 – 4 КУРСІВ

Сергій Черненко — 2024-11-13

Метою дослідження є визначення загального ставлення майбутніх тренерів до змісту освітньої діяльності у вищому навчальному закладі. У дослідженні брали участь студенти 1-го курсу (n = 26); 2-го курсу (n = 21); 3-го курсу (n = 25); 4-го курсу (n = 16). Було організовано по 1 групі на кожному курсі, що склало 4 дослідних груп. Для вирішення завдань були застосовані такі методи дослідження: вивчення та аналіз науково-методичної літератури, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики (середнє арифметичне (x) та (у); стандартне квадратичне відхилення (s); коефіцієнт кореляції Браве-Пірсона (r); коефіцієнт детермінації (D); значимість різниці між середніми значеннями (t).

В процесі набуття першого рівня освіти за напрямком 017 «Фізична культура і спорт» визначається, що більшість обов’язкових компонентів (циклу загальної та професійної підготовки) не мають суттєвих змін щодо уявлення студентами їх значущості та подальшого використання отриманих знань у майбутній фаховій діяльності (p>0,05). З ’ясовано що, на 1 курсі успішність навчання суттєво не впливає на більшість значущих дисциплін, окрім предмету «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» , r=0,61 (p<0,05); 2 курсі показник навченості має сильні кореляційні зв’язки з дисциплінами «Філософія», «Виробнича педагогічна практика» (r=0,75; D=55%) та середній зв’язок при обранні вагомих компонентів «Теорія і методика викладання волейболу», «Біомеханіка і основи спортивної метрології» (r=0,65; D=42%) у майбутньої професійної діяльності (p<0,05); 3 курсі успішність навчання суттєво не впливає на більшість значущих дисциплін, окрім предметів «ПСМ», (r=0,52) та «Загальна теорія підготовки спортсменів» (r=0,57); для студентів 4 курсу показник навченості має значні кореляційні зв’язки у більшості дисциплін: «Адаптивний спорт» (r=0,72; D=52%), «Спортивні споруди й обладнання» (r=0,80; D=64%), «БЖД» та «ПСМ» (r=0,61), «Основи теорії здоров’я» та «Виробнича практика за профілем майбутньої роботи» (r=0,54; D=30%).

В процесі навчання у здобувачів освіти за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт» спостерігається зменшення рівня значущості дисциплін соціально-гуманітарних, фундаментальних та природничих наук, що впливають на формування загальнолюдських пріоритетних цінностей у суспільстві та розуміння основних законів розвитку організму людини і природнього середовища. У майбутніх тренерів-викладачів з 3 – 4 курс вагоме значення для формування компетентностей має цикл дисциплін спрямованих на теоретичну, професійну та практичну підготовленість у закладі вищої освіти. Встановлено, що з віком у студентів 1 – 4 курсів ФКС спостерігається істотне підвищення впливу успішності навчання на розуміння здобувачами освіти значущості дисциплін у формуванні професійних компетенцій в ЗВО.

ВИРОБНИЧА ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

Любов Гончар — 2024-11-13

У статті досліджено вплив виробничої практичної підготовки на формування професійної компетентності майбутніх економістів. Проаналізовано дефініції «компетентність», «професійна компетентність» та «виробнича практична підготовка». Обґрунтовано важливість виробничої практичної підготовки як чинника формування професійної компетентності, зокрема її вплив на соціалізацію студентів, інтеграцію в професійне середовище та здатність адаптуватися до змінних ринкових умов. У статті підкреслено, що якісна організація практики, врахування специфіки професійної діяльності та потреб підприємств є важливими умовами для підвищення ефективності підготовки фахівців. На прикладі ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» проаналізовано організацію виробничої практичної підготовки майбутніх економістів. Зазначено, що організація виробничої практичної підготовки повинна відповідати сучасним вимогам ринку праці. Важливим аспектом є співпраця навчальних закладів з підприємствами (організаціями, установами) на базі, яких її проходять здобувачі. Підкреслено, що вибір бази для проходження виробничої практичної підготовки має враховувати здатність підприємства створити належні умови для організації робочого місця та інтеграції студента в процеси виробництва, а також забезпечити кваліфіковане наставництво з боку досвідчених фахівців, які відповідають його науковим інтересам і професійному потенціалу. Зроблено висновок про необхідність удосконалення організації виробничої практики для покращення підготовки майбутніх економістів. Надано рекомендації щодо оптимізації виробничої практичної підготовки в сучасних умовах.

ФОРМУВАННЯ SOFT SKILLS КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ТРЕНІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ (НА ПРИКЛАДІ КАФЕДРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ)

Елліна Панасенко — 2024-11-13

У статті розкрито важливість формування soft skills компетентностей у викладачів закладів вищої освіти засобами тренінгових технологій. Автори представили комплексний підхід до розвитку таких навичок, акцентуючи увагу на їх критичному значенні для сучасного освітнього процесу. З’ясовано, що м’які навички, такі як емоційний інтелект, критичне мислення, комунікація та робота в команді, стають необхідними для підвищення якості викладання та професійної адаптації викладачів до швидкозмінних умов освітнього середовища.

У статті наведено структуру soft skills компетентностей, яка включає декілька ключових компонентів. По-перше, це комунікативні навички, які забезпечують ефективну взаємодію між викладачами, студентами та колегами. По-друге, емоційний інтелект, що дозволяє викладачам краще розуміти свої та чужі емоції, сприяти створенню сприятливого навчального середовища та вирішувати конфлікти. По-третє, адаптивність, яка допомагає викладачам швидко реагувати на зміни в навчальних програмах та використовувати нові технології.

Автори представили тренінгову програму, спрямовану на розвиток таких навичок, як управління конфліктами, робота в команді, лідерство та стресостійкість. Програма складається з десяти занять, кожне з яких розвиває певну компетентність, важливу для викладацької діяльності. З’ясовано, що регулярне використання тренінгових технологій сприяє практичному засвоєнню м’яких навичок і допомагає викладачам покращити свої професійні якості.

Автори акцентували на тому, що розвиток soft skills дозволяє викладачам не лише краще адаптуватися до сучасних викликів, але й сприяє створенню інноваційного навчального середовища. З’ясовано, що тренінги є ефективним методом формування м’яких навичок, оскільки дозволяють відпрацьовувати їх у наближених до реальних умовах.

У підсумку, автори підкреслили необхідність подальшого розвитку тренінгових програм для викладачів, що сприятиме їхній професійній самореалізації та підвищенню конкурентоспроможності на міжнародному рівні.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ МЕНЕДЖМЕНТУ В СУЧАСНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ганна Попова — 2024-11-13

У науковій статті актуалізовано питання підготовки майбутніх магістрів менеджменту в сучасному закладі вищої освіти. З’ясовано, що в сучасних умовах кризи в Україні актуальним питанням є підготовка висококваліфікованих, ефективних менеджерів із новим управлінським мисленням, здатних працювати в складних умовах та протидіяти кризовим явищам у різних галузях національної економіки. Проаналізовано ринок освітніх послуг за спеціальністю 073 Менеджмент та визначено високу конкуренцію серед закладів вищої освіти, які пропонують навчання за різними освітніми програмами. Установлено, що в межах цієї спеціальності заклади вищої освіти пропонують освітні програми «Менеджмент» (не спеціалізовані), прив’язані до певного напряму менеджменту (інновації, логістика, персонал тощо), до галузі (медична, освітня). Проаналізовано досвід підготовки здобувачів за магістерською програмою спеціальності 073 Менеджмент у Донбаському державному педагогічному університеті. Розглянуто освітню (освітньо-професійну) програму, унікальність якої полягає в тому, що вона містить три вибіркові блоки: «Адміністративний менеджмент», «Бізнес-адміністрування», «Управління закладом освіти», – що дозволяє формувати індивідуальну освітню траєкторію здобувачів та дає більші можливості для працевлаштування. Доведено, що підвищенню якості процесу підготовки майбутніх магістрів менеджменту на ОП «Менеджмент» приділено значну увагу: постійно переглядаються навчальні плани, робочі навчальні програми та силабуси навчальних дисциплін, оновлюються та сертифікуються дистанційні курси, запроваджуються інтерактивні дистанційні технології, підвищується кваліфікація науково-педагогічних працівників тощо. Наведено досвід проведення воркшопу в Донбаському державному педагогічному університеті для підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Результатом воркшопу стало вдосконалення навчально-методичного забезпечення освітнього процесу, покращення практики наукового керівництва щодо написання кваліфікаційного дослідження, оволодіння інтерактивними онлайн-технологіями, інструментами платформи Moodle для оптимізації дистанційних курсів. Підсумовано, що такий підхід до освітнього процесу дозволить підготувати компетентних, ефективних управлінців, здатних досягати високих результатів у надскладних умовах професійної діяльності, успішно розв’язувати завдання з усунення кризи з усіх ланок національної економіки України.

ПІДГОТОВКА ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ганна Попова — 2024-11-13

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури зазначено, що професійна підготовка майбутніх менеджерів освіти є актуальним питанням вищої освіти України. Розглянуто визначення сутності поняття «менеджер освіти» вітчизняними вченими. Зауважено, що для підготовки до управлінської діяльності майбутніх менеджерів освіти в закладі вищої освіти необхідно створити дві групи умов: організаційно-педагогічні, що зумовлюють організацію педагогічного процесу, та психолого-педагогічні, що впливають на успішність підготовки. Наголошено, що для підготовки майбутніх менеджерів освіти до професійної діяльності в умовах магістратури необхідно створити такі педагогічні умови: забезпечення вмотивованості майбутніх менеджерів освіти до формування управлінської компетентності через наповнення змісту освітніх компонентів спеціальними знаннями (вибірковий блок «Управління закладом освіти»); упровадження в практику закладу вищої освіти інформаційно-управлінського освітнього середовища; урізноманітнення процесу професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти інтерактивними формами й методами освітньої діяльності; застосування інформаційних технологій навчання в освітньому процесі закладу вищої освіти; активізація самостійної пізнавальної діяльності здобувачів із використання ІТ. Констатовано, що для становлення менеджера-професіонала, сформованості знань, умінь і навичок, загальних і спеціальних компетентностей, що сприятимуть підготовленості до управлінської діяльності, на спеціальності 073 Менеджмент здобувачі вивчають обов’язкові (професійна підготовка), вибіркові (вибірковий блок 1. «Управління закладом освіти») та освітні компоненти широкого вибору (вибір здійснюється із загально-університетського переліку дисциплін). Підкреслено, що вивчення зазначених освітніх компонентів сприяє формуванню інтегральної, загальних і спеціальних компетентностей, визначених освітньою програмою. Наголошено, що навчання на ОПП «Менеджмент» уможливлює якісне виконання менеджерами освіти таких функцій, як керівної, кадрової, стратегічної, планувальної, організаційної, комунікативно-регулювальної, контролювальної, рефлексивної тощо.

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ОСВІТИ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДОРОБКУ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВЦІВ

Георгій Яковенко — 2024-11-13

У статті розкрито підходи до управлінської підготовки майбутніх магістрів освіти за спеціальностями галузі 01 Освіта/Педагогіка. З’ясовано, шо широке коло наукових досліджень з підготовки майбутніх магістрів освіти ґрунтується на компетентнісному підході та присвячено проблемам формування необхідних компетентностей, у т.ч. управлінської. Цей факт зумовлений новими соціальними запитами у системі освіти, введенням у дію професійних і державних стандартів вищої освіти. Зроблено висновок, що більшість дослідників говорить про управлінську компетентність як необхідну складову підготовки майбутніх магістрів освіти, яка значно покращує їх професійну компетентність в цілому, а саме дозволяє планувати, організовувати й контролювати навчально-виховний процес та власну професійну діяльність для досягнення прогнозованого результату; конкретизувати цілі навчання і виховання; оцінювати рівень навчальних досягнень студентів; використовувати різні види і методи контролю; керувати роботою студентів на заняттях; організовувати самостійну роботу; визначати педагогічні задачі відповідно до навчальної дисципліни тощо. Доведено необхідність формування у майбутніх фахівців готовності до управлінської діяльності як характеристики компетентного фахівця з високим рівнем мотивації та впевненості у собі, мобілізації та готовності до дії в умовах невизначеності та мінливості.

РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ (КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА)

Григорій Цибулько — 2024-11-13

У статті розглянуто роль екологічної освіти у формуванні сталого розвитку суспільства. Проблеми екології не тільки екологічні, але й соціально-економічні. У наш час модернізації середовища з величезними масштабами та іноді непередбачуваними наслідками рівень екологічної освіти, виховання та культури населення визначає не тільки сутність держави, а й умови економічного благополуччя та здоров'я нації. В країнах, де екологічна культура перебуває на високому рівні, перебуває під постійним контролем держави і ставиться у ранг державної політики, населення значно менше зазнає стресових ситуацій, ніж у регіонах зі слабким екологічним контролем. При більш тісному зв’язку суспільства з природою, розвиток вмінь активно і цілеспрямовано використовувати екологічні знання становлять найголовніше завдання екологічної освіти. Це завдання стоїть перед усіма ланками освіти і має вирішуватись безпосередньо суспільством.

Екологічна освіта, в межах навчання, робить внесок у новий погляд людини на навколишнє середовище, зокрема, цілісність природного і штучного, поєднуючи знання природничих і суспільних наук про середовище як єдиний і необхідний життєвий простір людини, який можна зберігати та примножувати при систематичному розвитку науки і техніки. Однак, екологічна освіта може поліпшувати якість життя людини у конкретному середовищі.

Враховуючи значимість екологічної освіти, слід визначити її природу і завдання. З огляду на те, що захист і поліпшення середовища потребують включення в цю діяльність широких мас населення різного віку, рівня освіти і різної професійної орієнтації, екологічна освіта повинна бути пристосована до всіх цих категорій населення, розвивати в них розуміння необхідності підтримувати екологічну рівновагу в середовищі, що оточує людину, і запобігати небезпеці, що може загрожувати людині в разі його порушення.

Сучасні дослідження зосереджені на нестачі висококваліфікованих фахівців у сфері екологічної безпеки. Сталий розвиток вимагає комплексного підходу між економікою та навколишнім середовищем. З огляду на сьогоднішню ситуацію, надзвичайно важливо забезпечити додаткову підтримку екологічно орієнтованих установ та організацій, саме тому зростає потреба у кваліфікованих фахівцях. Автором зазначається, що екологічна освіта та виховання — це психолого-педагогічні процеси, що формують знання здобувачів про наукові основи природокористування, імперативні переконання та практичні навички, певна орієнтація, активна життєва позиція щодо захисту, збереження та множення територій природних ресурсів і культури є актуальним відповідно до сучасних масштабів екологічні зміни, які становлять реальну загрозу життю людей.

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ

В’ячеслав Корольов — 2024-11-13

У статті розглядається проблема формування цифрової компетентності майбутніх учителів історії в контексті необхідності адаптації майбутніх вчителів до скорішого переходу до цифрових освітніх середовищ, використання цифрових джерел, медіа ресурсів а також до переходу до дистанційної освіти. Автор розглядає причини і наслідки переходу до дистанційної освіти, а також необхідні мінімальні ресурси для втілення якісного та комплексного навчання. Автор зазначає якими навичками повинні володіти майбутні вчителя історії а також наголошує на тих складових, які можуть допомогти значною мірою покращити досвід проведення занять з історії. В статті було розглянуто приклад сервісів які можуть допомогти зробити заняття з історії не тільки цікавішими, а й якісними, а саме було розглянуто сервіси discord та Mozaik Education як одні з найякісніших і які можуть надати заняттям з історії професійного рівня при певній вправності викладача. Так автор зазначає певні переваги з боку цих сервісів, так, він наголошує на тому, якщо це офлайн заняття, то сервісу Mozaik Education може бути достатньо, але при онлайн занятті це повинен бути гібрид сервісів Mozaik та discord , тому що обидва сервіси дуже стабільні і мають поширений функціонал серед інших схожих сервісів, і який буде в нагоді майбутнім вчителям історії. Автор наголошує на тому, що недостатньо володіти предметом, важливо ще й володіти цифровими джерелами, і вміти обирати правильні джерела, мати цифрову компетентність, завдяки якої можна покращити навички викладання історії як в офлайн режимі при належному обладнанні так і в форматі онлайн, за допомогою сторонніх сервісів. Більш того, викладач повинен дізнаватися про кращі сервіси та намагатися покращувати свої навички та пов’язані з користуванням даними джерелами. Автор також зазначив, що формування цифрової компетентності це важлива складова освіти, до якої потрібно приділити достатньо уваги, тому що навчання, та виклики сьогодення потребують переходу до дистанційної освіти.

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Наталія Шарата — 2024-11-13

У статті розглянуто професійну підготовку конкурентоспроможних фахівців у Миколаївському національному аграрному університеті, що ґрунтується на низці ключових принципів, з-поміж яких: індивідуальний підхід до навчальних планів, інтеграція освітнього процесу з науковою діяльністю, участь здобувачів вищої освіти у конференціях, публікації у фахових та міжнародних виданнях, розвиток практичних вмінь та навичок, впровадження інноваційних методів навчання та принципу студентської мобільності, можливості для самореалізації у творчій діяльності. Розглянуто застосування педагогічних технологій в освітньому процесі, зокрема під час викладання навчальної дисципліни «Професійний розвиток та лідерство», а саме методу дебатів, з метою розвитку управлінських якостей у здобувачів вищої освіти, адже комунікативна компетентність є ключовим елементом професійної діяльності, що забезпечує ефективну взаємодію в різних сферах діяльності. Акцентовано увагу на необхідності системного підходу до формування комунікативних навичок під час освітнього процесу у закладах вищої освіти, враховуючи особливості спеціалізації та професійної діяльності. Описано досвід проведення дебатів під час викладання курсу «Професійний розвиток та лідерство» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти першого року денної форми навчання спеціальності «Публічне управління та адміністрування» у Миколаївському національному аграрному університеті. Доведено, що використання методу дебатів як інноваційного підходу до викладання курсу «Професійний розвиток та лідерство» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти сприятиме розвитку критичного мислення, публічного виступу та командної роботи. Метод дебатів є суттєвим інструментом для розвитку комунікативних навичок учасників, що навчають здатності аналізувати, узагальнювати і виділяти ключові ідеї, що сприяє ефективному обміну інформацією.

ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДОБОРУ ФОРМ І МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ В ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ УКРАЇНІ (50-60-ті рр. XX СТОЛІТТЯ)

Євген Роздимаха — 2024-11-13

Аналіз процесів формування історичних особливостей організації форм і методів підготовки робітників в системі освіти і факторів, що впливають на систему формування цих стратегій – існуючого соціокультурного середовища навчально-виховних закладів, психологічних і соціальних особливостей, стратегій організаційного планування є одним з актуальних завдань сучасної педагогічної науки. Дослідження історичного досвіду професійної освіти сприяє вдосконаленню навчально-виховного процесу, але для його розуміння слід враховувати фактори, які впливають на заклади освіти і всі прояви навчально-виховної діяльності загалом. Для дослідження цих процесів авторами статті були проаналізовані з педагогічних позицій соціальні і організаційні впливи, що існують і функціонують довкола навчально-виховних процесів в зазначений період. Дослідження історичних особливостей розгортання професійної освіти в Україні в 50-60 роки XX століття є метою статті. Формування розуміння місця історичних обставин організації форм і методів побудови професійної освіти в Україні, як супутніх до навчально-виховного процесу, але таких, що здійснюють на нього безпосередній вплив в історичній перспективі і розуміння механізму формування стратегій викладання в тогочасний період, а також його усвідомлене розуміння і врахування має розглядатися сучасною практикуючою педагогічною спільнотою як суттєвий досвід, що має розроблений інструментарій викладання в сфері професійної освіти і має потенціал для вивчення задля продуктивного навчально-виховного процесу.

«ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ» ТА «ПІСЛЯДИПЛОМНА ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА»: СУТНІСТЬ І СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ

Ірина Соснова — 2024-11-13

У статті зазначено, що особливе місце в системі освіти посідає післядипломна педагогічна освіта – один із найважливіших механізмів розвитку висококваліфікованих педагогів, основна форма навчання протягом усього життя. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено, що післядипломна педагогічна освіта – це система підвищення кваліфікації (розширення профілю), стажування та перепідготовки чи отримання іншої спеціальності педагогічними працівниками, що сприяє неперервному професійному розвитку, формуванню загальних і спеціальних компетентностей, підвищенню професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної культури через поглиблення, розширення й оновлення професійно-педагогічних знань, вироблення умінь, навичок, здібностей упродовж життя. На основі системного аналізу потрактувань, констатовано, що в дефініції терміну «дистанційне навчання» вирізняють та науково обґрунтовують такі його складники, як навчання в синхронній та асинхронній формі; елементами освітнього процесу є організаційні форми, зміст, цілі, методи, засоби навчання, суб’єкти навчання, засоби інформаційних та телекомунікаційних технологій. Підкреслено, що дистанційне навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти реалізується через застосування дистанційної форми як окремої форми навчання, використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання в різних формах. Наголошено, що успішне запровадження дистанційного навчання в післядипломну педагогічну освіту залежить від таких складників: організаційного, педагогічного, інформаційного та підготовленості кожного з них до освітньої діяльності. Підсумовано, що впровадження дистанційного навчання в післядипломну педагогічну освіту забезпечує доступність освіти (навчання без відриву від основної роботи), якість навчання (застосування сучасного, інтерактивного навчально-методичного забезпечення), варіативність навчання (дистанційні курси, вільний вибір послідовності та порядку вивчення матеріалу), задоволення професійних інтересів (урахування підготовки та можливостей, індивідуальний підхід), економія коштів тощо.

СЕМІОТИЧНИЙ ПІДХІД У ШКІЛЬНОМУ КРАЄЗНАВСТВІ

Ірина Ніконова — 2024-11-13

У статті розглянуто семіотику як науку про знаки та їх значення, за допомогою яких можна аналізувати та інтерпретувати культурно-історичні явища в контексті певної території. З’ясовано, що краєзнавство дає можливість здобувачам освіти досліджувати локальну історію та культуру, формувати особистісний зв’язок з рідним краєм, розвивати знання про світ.

Визначено роль семіотичних підходів у сфері шкільного краєзнавства. На основі аналізу сучасних освітніх парадигм та викликів сьогодення обґрунтовано необхідність використання семіотичних методів для дослідження культурної спадщини регіону. Семіотичний підхід дає змогу розширити пізнання, тобто вийти за межі фактологічного опису, досліджувати глибинні смисли, закладені в культурних кодах, символах, міфах.

Вагомим є формування критичного мислення: здобувачі освіти навчаються аналізувати інформацію, виявляти прихований смисл, розпізнавати маніпуляції. Семіотичний підхід дає можливість розвинути креативність, що є стимулом учнів до творчого осмислення культурної спадщини, створення власних інтерпретацій; зміцнити національну ідентичність. Застосування семіотичного підходу в краєзнавстві сприяє формуванню почуття належності до свого краю, поваги до його історії та культури.

Представлено теоретико-методичні можливості для шкільного краєзнавства; підкреслено важливість міжпредметних зв’язків під час імплементації семіотичного підходу в краєзнавстві. Особливу увагу в статті звернено на практичне застосування семіотичного підходу в шкільному краєзнавстві. Для ефективного проведення таких досліджень пропонуються різноманітні методичні прийоми, зокрема, створення карт знань, порівняльний аналіз, інтерпретація образів. Зазначено, що семіотичний підхід сприяє розвитку в здобувачів освіти таких ключових компетентностей, як критичне мислення, креативність, комунікативні навички.

ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Світлана Саяпіна — 2024-11-13

У статті зазначено, що систему економічних знань і практичних умінь, необхідних для формування економічного досвіду, здібностей, мислення, свідомості, поведінки та культури, досягають у процесі отримання економічної освіти. Загальновідомо, що освіта, зокрема й економічна, впливає на розвиток національної економіки, розширення економічних можливостей країни, рівень життя, конкурентоспроможність, формування людського капіталу, є реалізатором стратегії економічного зростання на основі знань тощо. Послуговуючись поглядами вітчизняних учених, зазначено, що у своєму розвитку економічна освіта в України пройшла три етапи: перший – 90-ті рр. XX ст. – поч. XXI ст. (розроблено, затверджено та впроваджено нормативні документи в галузі освіти, створено нові підручники для економічної освіти, навчальні програми з економіки, уведено предмет «Основи економіки»); другий – 2005-2013 рр. (упроваджено державні освітні стандарти, Болонську систему, уточнено функції економічної освіти); третій – 2014 р. (розроблено, затверджено та впроваджено нові нормативні документи в галузі освіти). Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено, що економічна освіта – це складник освіти, процес і результат засвоєння сукупності систематизованих економічних знань, умінь, навичок, досвіду, економічної культури, мислення та їх практичне застосування, що є основою самореалізації особистості в економічній галузі суспільства та повсякденному житті. Підкреслено, що провідну роль у системі економічної освіти відведено саме закладам освіти, від якості освітньої діяльності яких залежить успішне становлення економічної культури особистості. На основі аналізу нормативних документів у галузі освіти, наукових поглядів сучасних учених, виокремлено мету, задачі, завдання, принципи, цільову функцію економічної освіти. Підсумовано, що економічна освіта є основою соціалізації особистості, чинником реалізації економічних свобод демократичного суспільства та підготовки людини до економічного життя, механізм якої включає засвоєння економічних знань, перетворення економічних знань у переконання та установки, набуття вміння реалізовувати знання в економічній дійсності.

ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ЗМІСТ, ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

Світлана Саяпіна — 2024-11-13

У статті зазначено, що відповідно до потреб часу досить активним є розвиток економічної освіти, що є «альфою і омегою» суспільних знань, сприяє формуванню економічної культури, розвитку економічного мислення на основі глибокого розуміння економічних процесів, що дозволяє аналізувати факти й явища економічного життя, чинники та способи розв’язання економічних завдань, встановлювати зв'язки та відношення між ними, уможливлює створення та функціонування ефективного ринкового простору, який є важливим складником суспільного життя країни та особистості. Визначено, що економічна освіта – це важливий компонент особистісного розвитку та прогресу, процес отримання економічних знань, умінь, навичок, здатностей і досвіду для досягнення результатів – сформованості економічної компетентності, розвинутості економічної культури, мислення, свідомості, що реалізується як економічна поведінка особистості. Акцентовано, що метою економічної освіти учнівської молоді є передача, засвоєння та накопичення економічних знань, умінь і навичок, спрямованих на вироблення раціональної економічної поведінки, формування економічного стилю мислення, економічної культури та готовності свідомо та відповідально діяти в громадянському суспільстві. Підкреслено, що структурними складниками системи економічної освіти є засвоєння економічних знань, перетворення економічних знань в уміння та здатності, набуття навичок упровадження економічних знань у професійній дійсності. Зауважено, що економічна освіта учнівської молоді відбувається на всіх рівнях освіти, і це відображено в освітніх програмах, у змісті навчальних дисциплін, підручниках, посібниках, системі роботи закладу освіти. Наведено приклади закладів освіти та охарактеризовано напрями роботи щодо підготовки економічно освіченої учнівської молоді (Слов’янський педагогічний ліцей Слов’янської міської ради Донецької області, ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»). Підсумовано, що вітчизняна освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки учнівської молоді, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, підготовку молоді до життя та самореалізації у фінансово-економічному середовищі сучасної світобудови.

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ЗАДУМУ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ПРИ ВИКОНАННІ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ ВПРАВ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «МИСТЕЦТВО»

Анатолій Роздимаха — 2024-11-13

У статті здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання проблеми використання музично-ритмічних вправ при формуванні художнього задуму учнів початкової школи. Головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості, здатної навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Актуальність дослідження визначається тим, що незважаючи на значну кількість теоретичних і емпіричних досліджень, які було проведено в галузі музичної освіти, проблема формування художнього задуму учнів початкової школи в процесі виконання музично-ритмічних вправ є не достатньо розробленою. Структуру художнього задуму учнів початкової школи в процесі виконання музично-ритмічних вправ складають: ладове чуття (здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну її виразність); звуковисотний слух (чутливість до точності, «чистоти» інтонації), музично-ритмічне чуття (здатність до активного, зокрема рухового, переживання музики).

Проведено діагностичне дослідження стану формування художнього задуму учнів початкової школи в процесі виконання музично-ритмічних вправ. Визначено критерії та показники, а саме: ступінь розвиненості ладового чуття, ступінь розвиненості звуковисотного слуху, ступінь розвиненості музично-ритмічного чуття. Розроблено модель формування художнього задуму здобувачів початкової освіти, яка побудована у вигляді педагогічних умов: мету, завдання, принципи художньо-естетичного виховання учнів початкової школи, педагогічні умови, сукупність прийомів та методів, критерії оцінки та його рівні.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ РІЗНОГО ТИПУ

Сергій Віцько — 2024-11-13

Все частіше в наукових публікаціях піднімаються питання щодо розробки та впровадження нових методик до організації фізичного виховання учнів. Матеріал статті підверджує припущення багатьох науковців про пріоритеність розвитку основних рухових здібностей, рухової активності та пов’язаних з ними рівня здоров’я, фізичної та розумової працездатності учнівської молоді, як загальноосвітніх шкіл, так і учнів старшої школи гімназій та ліцеїв. Обґрунтовано, розроблено та апробовано організаційно-методичні умови фізичного виховання старшокласників в закладах загальної середньої освіти різного типу. Досліджено особливості впливу програми фізичного виховання старшокласників залежно від умов організації освітнього процесу в закладах освіти різного типу для розробки організаційно-методичних умов, що спрямовані на підвищення якості та ефективності процесу фізичного виховання старшокласників. Розроблені умови передбачають мету, завдання, принципи, засоби, форми та методи, критерії ефективності. Результати дослідження засвідчили позитивні та достовірно підтверджені зміни у певних тестах фізичної підготовленості, фізичного здоров’я, мотивації до занять фізичною культурою та руховій активності.

Наведені дані, а саме: підвищення мотивації до занять фізичною активністю, збільшення рухової активності та фізичного здоров’я свідчать про ефективність впроваджених організаційно-методичних умов фізичного виховання дітей старшого шкільного віку.

ВПЛИВ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОЇ КООРДИНАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ НА РЕЗЕЛЬТАТИВНІСТЬ ГРИ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ

Сергій Віцько — 2024-11-13

В статті аналізується ефективність використання фізичних вправ, спрямованих на оволодіння елементами техніки гри, а також на розвиток і удосконалення рухових якостей, які активізують діяльність різних систем і функцій організму. Недостатній рівень фізичної підготовленості юних футболістів, а саме швидкості, швидкісно-силових здібностей, швидкісної витривалості, особливо спритності та координаційних здібностей не дозволяє ефективно реалізувати власний потенціал на заняттях з футболу. Доведено, що систематичні та регулярні заняття футболом виробляють здатність швидко освоїти рухові дії і швидко перебудувати їх відповідно до ситуаційних завдань. Спритність у футболі проявляється в рухах з м'ячем, без м'яча, у постійно змінюваних ігрових ситуаціях. Пересування, пов'язані з веденням, обведенням, відбором і ударами по м'ячу, вимагають від гравців самого широкого прояву координаційних здібностей. Протягом дослідження використовувався комплекс засобів та методів для розвитку рухових здібностей юнаків 15-16 років. Досліджувалися зміни показників фізичної та технічної підготовленості юних футболістів. Для комплексної оцінки ефективності впливу використання експериментальної методики були підібрані тести, що дозволяють оцінити рівень розвитку рухових здібностей. Отримані результати підтверджують ефективність запропонованої методики цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей, що позитивно впливає на результати занять футболом та тактико-технічну підготовленість юних футболістів.

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Людмила Цибулько — 2024-11-13

У статті розкриваються теоретичні аспекти формування правової компетентності майбутніх учителів трудового навчання та технологій, наголошується на тому, що сучасний вчителя має бути готовий жити і працювати у світі, що постійно змінюється, виробляти власні стратегії поведінки, робити моральний вибір і нести за нього відповідальність, бути соціально компетентним, вміти організовувати, керувати, вирішувати конфлікти і приймати рішення у правовому полі.

Зазначено, що педагогічні заклади вищої освіти, які готують учителів трудового навчання та технологій до професійної діяльності, мають сформувати їхню правосвідомість, правову культуру професійної діяльності та поведінки, виховати позицію громадянськості, підготувати до правильного користування цивільними правами та виконання своїх обов'язків у суспільному житті держави; забезпечити комплексом освітніх компетенцій, спрямованих на готовність до формування та розвиток правосвідомості та правової культури дітей та молоді на основі діючого законодавства України. Наголошується, що правова культура особистості виявляється у ступені свободи її поведінки, соціальній активності, взаємної відповідальності держави й особистості, що позитивно впливають на суспільний розвиток і підтримують самі умови існування суспільства. У контексті професійної діяльності правова культура є інтеграцією знань щодо розуміння права, та практичних дії, що забезпечують усвідомлене виконання вимог права у просторі тих функцій, що визначаються певною професією, зокрема учителя трудового навчання та технологій. На основі аналізу понять право, правова культура, освітня компетентність дано визначення дефініції «правова компетентність учителя трудового навчання та технологій» як складне інтегративне утворення в цілісній структурі особистості педагога, що включає загально-правові й професійно-педагогічні знання, вміння і професійні якості, необхідні для здійснення правового виховання учнів та організації власної професійної діяльності в межах правового поля.

«ПРАКТИКУМ З КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ» ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЗДО

Ганна Біличенко — 2024-11-13

Статтю присвячено проблемі можливостей впровадження практико-орієнтованої парадигми підготовки фахівців в освітній простір ВУЗу; переваг становлення професійної компетентності майбутнього педагога ЗДО у процесі «Практикуму з комунікативної культури фахівця дошкільної освіти» як форми реалізації практичної підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня спеціальності 012 Дошкільна освіта. Актуальність проблеми обґрунтовано необхідністю забезпечення якості освітнього процесу у контексті національних аспектів, обмежень та пріоритетів. У статті висвітлено значення практичної підготовки в сучасних освітніх реаліях як ціннісного і розвивального чинника освітнього простору щодо формування компетентного педагога ЗДО, його рефлексивної позиції, методологічної та особистісної культури. Представлено структурні компоненти авторської програми практичної підготовки, зміст яких базується на принципах практико-орієнтованої освіти. Схарактеризовано сутність комунікативної готовності педагогів ЗДО та вплив її на успішність педагогічної діяльності, що обговорюється у двох напрямах: підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до ефективної комунікативної діяльності та впровадження компетентнісного підходу до змісту операційних комунікативних умінь, якими повинен оволодіти випускник закладу вищої освіти; підвищення рівня комунікативної культури педагогів ЗДО у різноманітних видах освітньої діяльності. Окреслена змістовна наповненість видів роботи здобувачів, що оптимально поєднують прояви пізнавальної, дослідницької, особистісної, фахової, корпоративної та інших видів активності та визначено алгоритм виконання різних типів завдань практичної підготовки, що детерміновано логікою пізнавального процесу: аналіз освітньої проблеми на основі тих знань, що сформовані; рефлексія «незнання» як необхідності придбання нового знання; використання різних засобів (з пошуком найбільш адекватних) отримання нової інформації; апробація нового знання щодо рішення освітньої проблеми. Підкреслено, що реалізація завдань практичної підготовки у складних умовах дистанційного або змішаного навчання потребує, разом з надбанням професійної компетентності, особливої педагогічної уваги щодо становлення відповідних особистісних якостей здобувачів.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Наталія Бондаренко — 2024-11-13

У статті проаналізовано важливу проблему сьогодення стосовно зміни пріоритетів організації роботи директора ЗДО в період воєнного стану та переходу до роботи в умовах дистанційного та змішаного формату спілкування з дітьми, їх батьками та педагогами. Акцентовано увагу на необхідності врахування вимог Державного стандарту дошкільної освіти, Закону «Про дошкільну освіту», Закону «Про освіту» та Закону «Про вищу освіту», про підготовку майбутніх управлінців з дошкільної освіти до виконання важливих функцій: адаптаційної, навчальної, виховної, розвивальної, діагностичної, правової та соціально-реабілітаційної. Сучасна система вищої освіти, особливо курси «Організація та керівництво ЗДО», «Організація діяльності закладів дошкільної освіти різних типів» спеціальності 012 Дошкільна освіта, через організацію лекційного курсу, практичних занять, різних видів практичної підготовки дозволяють сформувати основні професійні компетентності у майбутніх фахівців, управлінців наприклад, такі, як: проективно-прогностичні, організаційні, методичні, діагностичні, комунікативні, дослідницькі, прикладні, захисні, просвітницькі тощо. В статті розкрито деякі особливості організації роботи вищу з підготовки здобувачів освіти, майбутніх управлінців до організації ділового спілкування в різних системах: «директор – педагоги ЗДО», «директор – батьки вихованців», «директор – педагоги ЗДО – діти дошкільного віку». Акцентовано на важливості приділяти увагу створенню безпечного, психологічно-комфортного, розвивального середовища, налагодженню гармонійних стосунків між усіма учасниками освітнього процесу. Про це також йдеться в «Професійному стандарті керівника (директора) ЗДО» (розділ 6.), де серед переліку трудових функцій (професійних компетентностей) названі такі трудові функції, як: розвивальна, створення інклюзивного освітнього середовища» та виділено професійну компетентність здоров’язбережувальну, до якої віднесено і таке: «…здатність створювати освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу; здатність до організації діяльності психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу в ЗДО; здатність створювати умови для ефективного функціонування команди психолого-педагогічного супроводу». Отже, особливо важлива перебудова вишу, щоб не тільки надавати нові знання, вміння, сучасні педагогічні технології, а й готувати, адаптувати їх до життя в соціокультурних умовах, які постійно змінюються. Ми згодні з точкою зору вчених, що успішність професійної діяльності майбутнього фахівця залежить від наявного рівня його культурної компетенції кожної особистості, що в майбутньому дозволяє реалізуватися в практичній діяльності. А відсутність гармонії, поваги та толерантності у спілкуванні дорослих призводить до порушення позитивного мікроклімату ЗДО, від чого дуже страждають діти і імідж такого закладу не буде високим. Таким чином, в даній статі наведенні деякі фрагменти з досвіду організації освітнього процесу із здобувачами вищої освіти на етапі дистанційного супроводу.

ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Сабіна Іванчук — 2024-11-13

Дошкільний вік є одним з найважливіших етапів розвитку дитини, оскільки саме в цей період активно формується комунікативна складова мовлення та триває подальший розвиток і становлення особистості. Досить поширеним серед дітей дошкільного віку є наявність загального недорозвинення мовлення. В сучасному світі одним із ефективних методів роботи є застосування ігрових технологій.

У статті досліджується роль ігрових технологій як ефективного засобу розвитку комунікативних навичок у дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення. Автори аналізують різноманітні види ігор, включаючи рольові, сюжетно-рольові, дидактичні та інтерактивні. Визначено їхній вплив на формування мовленнєвих навичок, соціальну адаптацію та емоційний розвиток дітей. Представлено ряд дидактичних ігор, занять та ігрових прийомів, які можна використовувати для формування комунікативних навичок у дітей із ЗНМ. Визначено групи застосування ігрових технологій.

Стаття акцентує увагу на важливості створення сприятливого середовища для спілкування, яке стимулює активну взаємодію між дітьми та дорослими. В межах дослідження пропонуються рекомендації для педагогів щодо ефективного використання ігрових технологій, враховуючи індивідуальні особливості дітей з загальним недорозвиненням мовлення. Автори підкреслюють, що ігрова діяльність не лише полегшує процес розвитку дитини, але й робить його більш захопливим і доступним.

У статті розглянуто соціальні та емоційні аспекти спілкування, що виникають під час ігор, та їхній вплив на формування комунікативних навичок. Запропоновані методи ігрової діяльності можуть стати основою для розробки програм виховання та розвитку, що враховують потреби дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Таким чином, стаття має на меті не лише підвищити обізнаність про ефективність ігрових технологій, а й надати практичні інструменти для їх впровадження в освітньо-виховний процес закладів дошкільної освіти.