Гуманізація навчально-виховного процесу

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТІЙНОГО ПОЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ (за матеріалами кваліфікаційної роботи)

2024-06-24T18:03:36+03:00

У статті схарактеризовано понятійне поле дослідження проблеми розвитку комунікативної компетентності майбутнього викладача засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти. На основі аналізу державних документів, сучасної наукової літератури констатовано, що особливої уваги потребує розвиток комунікативної компетентності в майбутніх викладачів вищої школи, бо викладач має орієнтуватися в різних ситуаціях педагогічного спілкування, створювати свій позитивний образ, адекватно сприймати та розуміти особистісні риси та поведінку здобувачів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки, демонструвати щиру доброзичливість, створювати сприятливий емоційний мікроклімат у студентському колективі тощо. Зазначено, що комунікативна компетентність – це ключова компетентність, що забезпечує успішність комунікативної діяльності. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження. Підкреслено, що в процесі дослідження використано низку методологічних підходів, зокрема, компетентнісний, комунікативно-діяльнісний, комплексний, системний, особистісно-орієнтовний, студентоцентрований. Відображено наукову новизну результатів дослідження, яка полягає у визначенні педагогічних умов розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти, уточненні понятійно-категоріального апарату, зокрема, категорії «компетентність», «комунікативна компетентність», «комунікативна компетентність майбутнього викладача», компонентів, критеріїв, показників і рівнів розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів в освітньому просторі закладу вищої освіти, удосконаленні форм і методів навчальної та позанавчальної діяльності в контексті завдань розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти.

НАУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКИЙ БЛОГІНГ ЯК ВИЯВ ВИРОБНИЧОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ КАДРОВОГО СКЛАДУ КАФЕДРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2024-06-24T18:28:39+03:00

У статті досліджено проблему управлінської діяльності із запровадження інноваційних технологій у закладах освіти. Розкрито сутність понять «освітній блог», «освітні інновації», «освітній простір» та «професійна компетентність керівника». З’ясовано основні елементи, характерні риси освітньої інформатизації, технології та методи впровадження інновацій в освітній процес, зміст управління інноваційними та інформаційним процесами. Сформовано етапи впровадження інформатизації, основний зміст і чинники, які впливають на розвиток науково-дослідницького потенціалу й виробничої спроможності та підстави до ефективного менеджменту колективу кафедр. Найважливішими науково-дослідницькими підставами виокремлено передбачення створення й використання електронних освітніх та науково-дослідницьких ресурсів колективом кафедр і здобувачами. Наголошено на професійній підготовці засобами електронних освітніх ресурсів, серед яких «освітній блог, простір». Доведено, що важливим для керівника кафедри є володіння управлінськими функціями й знання наукової інформатизації та інновацій. Як найбільш ефективні засоби оптимізації управління кафедри визнано маркетингові технології – системне поєднання наукового знання, управлінських і дослідницьких потреб, виробничих інтересів і можливостей колективу, цілей і виробничих функцій, оптимальне розкриття складників управлінської діяльності, а отже, їх раціонального використання, як запоруки ефективного функціонування кафедри дошкільної освіти.

ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ»

2024-06-24T18:46:53+03:00

У статті актуалізовано питання професійної підготовки здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта через навчальну дисципліну «Теорія і методика музичного виховання» в освітньому процесі закладу вищої освіти. Наголошено, що підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти – творчих, креативних, мобільних особистостей, компетентних, конкурентоспроможних, здатних забезпечити сприятливі умови для повноцінного розвитку суб’єктів освітнього процесу – є пріоритетним завданням ЗВО. Зазначено, що «Теорія і методика музичного виховання» забезпечує поглиблену теоретико-методичну підготовку майбутнього фахівця до практичної роботи в закладах освіти щодо державних та європейських стандартів, формування професійної компетентності вихователя, спроможного розв’язувати актуальні проблеми музично-естетичного виховання молоді, здатного до саморозвитку та фахового зростання, розкриття сучасних підходів, теоретичних понять, знань, методів і методик, на основі яких відбувається процес музично-естетичного виховання, навчання, освіти та розвитку дітей дошкільного віку; засвоєння, усвідомлення та практична реалізація майбутніми фахівцями теоретичних, методичних і практичних основ музичного виховання та закономірностей процесу музичного розвитку дошкільників, умов організації музично-педагогічної роботи з дітьми. Висвітлено зміст програми зазначеного освітнього компоненту та розкрито його значення щодо формування особистості фахівця в системі освіти. Підкреслено, що опанування цієї дисципліни передбачає використання таких форм організації освітнього процесу, як лекційні, практичні заняття та самостійна робота, під час яких передбачено впровадження інтерактивних і традиційних форм і методів у поєднанні з елементами дистанційного навчання на платформах MOODLE, ZOOM, GOOGLE MEET. Наголошено, що означений освітній компонент спрямовано на професійне становлення здобувачів, формування загальних і спеціальних компетентностей, забезпечення програмних результатів навчання та вміння застосовувати, удосконалювати й ефективно відпрацювати набуті знання в педагогічній діяльності.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

2024-06-24T18:54:12+03:00

В статті досліджено передумови виникнення змішаного навчання у зарубіжному освітньому просторі на ґрунті розвитку дистанційних форм навчання. Проведений ґрунтовний аналіз літератури на тлі якого автором зазначено, що цей процес пов'язаний з інтеграцією кращих традиційних та інноваційних форм навчання.

Висвітлено, що заклади вищої освіти стикнувшись з необхідністю ефективного проведення навчального процесу під час пандемії COVID-19 та повномасштабної воєнної агресії започаткували активне використання технологій та перейшли на змішану форму навчання, що стало основним інструментом для проведення освітнього процесу.

Здійснено аналіз робіт світових та українських вчених, які розглядали аспекти розвитку дистанційного та змішаного навчання у світі. На основі аналізу ґенези змішаного навчання та висвітлення поточного стану наукових розробок у цьому контексті автором встановлено, що змішане навчання виникло як продукт еволюції дистанційної освіти. Остання пройшла значний етап розвитку, розпочавши від форми кореспондентського навчання в США та завершивши сучасним організованим підходом до освітнього процесу, заснованим на використанні інтерактивних комп’ютерних телекомунікаційних мереж. Змішане навчання, як самостійна концепція, виникло наприкінці XX століття внаслідок інтенсивного розвитку як традиційного, так і дистанційного навчання, і сполучило в собі переваги обох цих підходів.

Висновки підкреслюють необхідність змішаного навчання для забезпечення якісної освіти в умовах складних обставин сьогодення та зазначається, що актуальність провадження змішаного навчання є незаперечною, адже це дозволяє закладам вищої освіти забезпечити якісний освітній процес.

Підґрунтям для розвитку змішаного навчання є опрацьовані методики та широкій досвід застосування як традиційних, так і дистанційних форм навчання. Важливим аспектом залишається вибір ефективних інноваційних методів та технологій для реалізації освітнього процесу в системі вищої освіти. Ці аспекти визначають напрямок подальших досліджень у даній області.

УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

2024-06-24T19:01:44+03:00

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтовано актуальність розгляду проблеми управлінської компетентності менеджера освіти. Констатовано, що на часі постає питання професійної підготовки компетентних менеджерів освіти, вироблення управлінців нової генерації зі сформованою управлінською компетентністю, здатних мислити та діяти креативно, системно, відповідати на сучасні запити суспільства. Розглянуто визначення сутності поняття «управлінська компетентність» вітчизняними вченими. Підкреслено, що менеджер освіти – талановитий організатор, фахівець високого рівня зі сформованими професійною, інтелектуальною, педагогічною, психологічною (рефлексивною), методологічною, комунікативною, лідерською, емоційною, інформаційно-цифровою, міжкультурною та загальнокультурною, соціальною, стратегічною, громадянською, життєвою, управлінською тощо компетентностями. Зауважено, що управління закладом освіти – складний, кропіткий процес, складниками якого є сукупність взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, скоординованих заходів, спрямованих на досягнення певної мети, де заходи є відправними елементами системи управління – загальними управлінськими функціями, що відповідають послідовній зміні стадій управлінського циклу. Наголошено, що управлінська компетентність менеджера освіти – це система знань (необхідних для розуміння функціонально-посадових обов’язків), умінь (необхідних для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків – осмисленість, продуктивність, раціональність, економічність, ефективність, результативність управлінської діяльності), здатностей (необхідних для забезпечення швидкого, результативного, якісного виконання управлінських обов’язків), навичок володіння інноваційним, виробничим, кадровим, маркетинговим, фінансовим, міжнародним й освітнім менеджментом, менеджментом якості персоналу тощо, готовності виконувати управлінські функції (обліку та аналізу, планування, прогнозування, організації, стимулювання, контролю, корекції, регулювання, мотивації, координації, оцінювання), адекватних структурі та змісту управлінської діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T17:19:01+03:00

У статті зазначено, що за два тисячоліття людство накопичило доволі значний теоретичний та практичний досвід економічних знань (особливості, пріоритети, тенденції, проблеми, стан, перспективи тощо), дослідження якого наразі сприятиме розвитку економічної освіти, а отже, і підвищенню рівня розвитку національної економіки. Саме такий досвід необхідний здобувачам вищої економічної освіти – майбутньому держави, якому належить піднімати економіку, відстоювати національні інтереси та забезпечувати національну економічну безпеку. Зазначено, що на факультеті гуманітарної та економічної освіти (кафедра управління та адміністрування) навчаються здобувачі першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівнів вищої освіти за освітньо-професійними програмами «Облік і оподаткування» та «Менеджмент», що складені відповідно до Стандарту вищої освіти України. Констатовано, що навчання на ОПП «Облік і оподаткування» та «Менеджмент» спрямовано на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки здобувачів та сприяє якісному навчанню та вихованню учасників освітнього процесу. Підкреслено, що для підвищення якості теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців постійно оновлюються навчальні плани та робочі програми навчальних дисциплін; розробляються та реалізуються концепції наскрізної практичної підготовки; запроваджуються інтерактивні дистанційні технології; активно використовується система неформальної освіти; пропонується створення індивідуальної траєкторії навчання в межах певної освітньої програми, що сприятиме навчальній мобільності; удосконалюється контроль за якістю викладання освітніх компонентів, підвищенням кваліфікації науково-педагогічних працівників тощо. Підсумовано, що підготовка фахівців спеціальності 071 – Облік і оподаткування та 073 Менеджмент є важливим складником освітньої системи України, що відповідно творить фахівця економічної галузі.

ЕКОНОМІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: СУТНІСТЬ І ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ЗВО

2024-06-25T17:23:43+03:00

У статті наголошено, що підготовка компетентного педагога, який відповідає сучасним вимогам освітнього ринку, зі сформованими знаннями, уміннями та навичками, необхідними для майбутньої професійної діяльності, неможлива без створення організованої системи економічного навчання, цілеспрямованого впливу на формування економічної компетентності. Зазначено, що сучасний заклад вищої освіти має сприяти формуванню в майбутніх педагогів позитивної мотивації в процесі досягнення певного рівня освіченості, економічної культури, економічного мислення, економічно значущих якостей особистості фахівців, економічної компетентності, що досягається під час здобуття економічних знань, умінь і навичок в освітній діяльності. Проаналізовано підходи до визначення сутності поняття «економічна компетентність» у сучасних дослідженнях. Визначено економічну компетентність майбутнього педагога – інтегративну характеристику, засновану на економічних знаннях, уміннях, навичках, досвіді, що сприяють розвитку економічної культури, економічного мислення, економічно значущих якостей особистості та впливають рівень компетентності фахівця. Зауважено, що підтримка й розвиток економічної компетентності в освітньому середовищі закладу вищої освіти здійснюється за рахунок таких чинників: мотивація (інтерес, готовність і здатність до вивчення дисциплін економічного спрямування), діяльність (уміння застосовувати економічні знання та навички в процесі професійної діяльності), рефлексія (аналіз, пошук ро проблем, які виникають). Констатовано, що формування економічної компетентності майбутнього педагога в умовах закладу вищої освіти полягає в: здійсненні безперервного розвитку мотивації пізнавальної діяльності та створенні ситуацій успіху через стимулювання творчої діяльності здобувачів, спрямованої на реалізацію економічного змісту навчання й виховання в межах вивчення освітніх компонентів, збагаченні змісту дисциплін (обов’язкових і вибіркових) економікозорієнтованими знаннями, створенні умов для розвитку економічного мислення через упровадження інтерактивних форм і методів освітньої діяльності, урізноманітненні процесу формування економічної компетентності майбутніх педагогів формами й методами колаборативного навчання, використанні можливостей практичної підготовки, для формування здатності до аналізу економічної діяльності освітньої установи, забезпеченні індивідуальної траєкторії розвитку пізнавальної самостійності здобувачів, залученні стейкголдерів до активної участі в освітньому процесі закладу вищої освіти тощо.

КОЛАБОРАТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ЗДОБУВАЧІВ У ЗВО

2024-06-25T17:29:35+03:00

У статті зазначено, що сьогодні заклади освіти потребують педагога «нової формації» – наставника, тьютора, консультанта, креативного менеджера, який здатний надати якісні знання не тільки зі своїх дисциплін, а й впливати на учнівську молодь своїм життєвим досвідом, світоглядом, рисами характеру тощо. Акцентовано, що економічна освіта є важливою складовою забезпечення високої якості підготовки педагогічних кадрів бо вона охоплює сферу знань економічних відносин між людьми, розкриває альтернативи взаємодії людини та природи, є значним джерелом духовності, вчить мудрості, ефективному господарюванню, умінню утримувати на певному рівні та зростанню матеріального становища, споживанні благ створених людство, визначенні шляхів подальшого розвитку суспільства тощо. Представлено структурні елементи системи економічної освіти: засвоєння економічних знань, перетворення економічних знань в уміння та здатності, набуття навичок упровадження економічних знань у професійній дійсності. З’ясовано поняття «колаборативне навчання», дано авторське визначення означеної дефініції – метод навчання та викладання, що передбачає взаємодію між учасниками освітнього процесу під час вирішення професійноорієнтованих завдань з метою забезпечення інтерактивності занять, упровадження студентоцентрованого навчання та формування низки загальних і спеціальних компетентностей, у тому числі й сукупності цінностей і норм, спрямованих на формування економічної компетентності, грамотності, культури та мислення. Виокремлено форми та методи колаборативного навчання (діалогічні ситуації, ділові та рольові ігри, ситуаційні вправи, вирішення проблемних ситуацій, кейс-метод, семінари-дискусії, дебати, проєкт, тренінг, вебінар, вебквест тощо) та констатовано, що їх використання в освітньому процесі, дає змогу на основі вкладу кожного здобувача в загальну справу отримувати нові знання, вміння та навички, ефективно організовувати спільну діяльність, спрямовану на співробітництво та водночас формування економічної компетентності, економічного мислення та культури, вміння працювати в команді, ухвалювати рішення та відповідати за них. Наведемо приклади та охарактеризуємо форми роботи в межах колаборативного навчання щодо підготовка економічно освічених педагогів.

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДІ: НАУКОВИЙ ДИСКУРС СУЧАСНИХ ДОСЛІДНИКІВ

2024-06-25T17:35:59+03:00

Узагальнено визначення цінностей: багатовимірне цілісне утворення, яке відображає специфічну галузь взаємин суб'єкта й об'єкта, осмислених із погляду цілей, інтересів і потреб індивіда, а також віддзеркалює об'єктивний характер значущості суб'єкта для об'єкта й об'єкта для суб'єкта, і передбачає креативне відтворення суб'єктом ціннісних якостей об'єкта. Підкреслено, що «цінності» не є тотожними «істині», «ідеалам», «нормам», «потребам», «інтересам», «користі», «оцінці», «цілям» та «ідеям», але всі вони перебувають у тісних взаєминах. Їх функціонування відбувається в процесі діяльності й обумовлено існуванням і самим розвитком суспільства. Ціннісні орієнтації особистості функціонують на основі суспільної системи цінностей, нерозривно пов'язані з нею, вони спрямовані на засвоєння та творення певних цінностей, тому виконують такі функції: залучають індивіда до систем норм і цінностей соціуму; сприяють самоствердженню особистості, реалізації її здібностей, соціальних очікувань; забезпечують гармонізацію «внутрішнього» світу особистості, систематизацію знань, норм, стереотипів. Вважають, що система ціннісних орієнтацій більш варіативна, ніж система суспільних цінностей.

СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T17:41:34+03:00

У статті зазначено, що органічним складником неперервної освіти є післядипломна педагогічна освіта, що сприяє підготовці та перепідготовці кадрів, підвищенню кваліфікації, отриманню нових знань, забезпечує проведення модернізації освіти на основі осмислення національного й зарубіжного досвіду. Виокремлено класифікацію технологій дистанційного навчання: подавання навчальних матеріалів (книги та друковані матеріали, електронні тексти та публікації, комп’ютерні навчальні презентації, мультимедіа, гіпермедіа, телебачення тощо); передавання освітніх матеріалів (онлайн-програми, онлайн-платформи, онлайн-сервіси, аудіо- та відео носії інформації, Інтернет тощо); взаємодії учасників освітнього процесу (онлайн-конференції, електронна пошта, групові мережі, чат, форум, блог тощо). Підкреслено, що, впроваджуючи педагогічної технології дистанційного навчання в систему післядипломної педагогічної освіти, важливо дотримуватися вимог, таких як науковість (доцільність застосування має бути обґрунтована науковими дослідженнями), системність (структура та ієрархія компонентів, взаємозв’язок між ними, логіка, цілісність, єдність понятійного апарату), ефективність (досягнення запланованих результатів), поліфункціональність (виконання навчальної, організаційної, виховної тощо функцій), керованість (забезпечення діагностики та корекції результатів). Акцентовано, що в освітньому процесі закладів післядипломної педагогічної освіти використовуються змішані технології дистанційного навчання та спеціальні вебресурси (більш студентоцентроване навчання, підтримка незалежного та кооперативного навчання, можливість здобувача пристосовувати умови навчання, здатність навчатися в будь-якому місці та в будь-який час), що розробляються з використанням різноманітних систем підтримки (Moodle, Google Classroom, Zoom, Classtime, LearningApps.org, Padlet.com). Підсумовано, що педагогічна технологія дистанційного навчання в системі післядипломної педагогічної освіти – це технологія опосередкованої взаємодії учасників освітнього процесу з використанням різноманітних систем підтримки (Moodle, Google Classroom, Zoom, Classtime тощо), якому властиві оперативність, інформативність, відкритість, гнучкість, масовість, далекодія, асинхронність, паралельність, економічність, технологічність, інтернаціональність, соціальність.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВІДНИХ ЧИННИКІВ НА ЯКІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ГАЛУЗІ ФКС СЕРЕД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T17:46:21+03:00

У статті визначено вплив провідних чинників (освітні компоненти професійної програми, інноваційні технології, організаційно-управлінські аспекти, психологічно-мотиваційна спрямованість) на якість підготовки висококваліфікованих фахівців галузі фізичної культури і спорту.

Мета – визначити провідні чинники, що впливають на якість і ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання в закладах вищої освіти. Для досягнення мети дослідження були використані методи: аналіз науково-методичної літератури, анкетування, констатуючий експеримент, методи статистичної обробки результатів. Наведені результати найбільш значущих факторів впливу на якість і ефективність підготовки груп № 2, 4 (коефіцієнт значущості 87 балів). Так, група факторів №2 дозволила визначити складові які відображають пріоритетність у складанні змісту освітніх компонентів професійної програми здобувачів освіти (характеризує різноманітні аспекти вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців). Інший фактор (№ 4) спрямовано на використання технологічної професійної підготовки (застосування інноваційних технологій та розвитку педагогічної майстерності тренера». Другим за значимістю виявився фактор № 3 (коефіцієнт значущості 81,9 балів), що характеризує організаційно-проектувальну та організаційно-управлінські аспекти професійної підготовки. Фактор №1 (коефіцієнт значущості 80,8 балів), реалізує принцип пріоритетності розвитку особистості майбутнього вчителя та визначає психологічну комфортність освітнього процесу для студентів і викладачів. Окреслено перспективи подальших досліджень означеної проблеми.

МЕРЕЖЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

2024-06-25T17:55:05+03:00

Представлена стаття продовжує цикл публікацій, присвячених дослідженню різних аспектів використання мережевих технологій як засобу фахової підготовки майбутніх викладачів в умовах магістратури. Авторами проаналізовано науково-педагогічні статті дослідників із зарубіжних країн, вітчизняні публіцистичні праці дотичних тем. Зауважено, що завдання та перспективи використання технологій інтернету при підготовці майбутніх викладачів у магістратурі є важливим напрямом сучасної освіти, що сприяє підвищенню якості професійної підготовки та розвитку інноваційного підходу до викладацької діяльності. Авторами представлено деякі програми, що стануть у нагоді для створення інтерактивних презентацій і навчальних матеріалів в умовах магістратури. Встановлено, що онлайн навчання надає гнучкість, доступність, інтерактивність та можливість обміну досвідом, що сприяє більш ефективному та якісному навчанню здобувачів. Зазначено, що важливим аспектом є реальна можливість розширеної взаємодії та обміну досвідом між здобувачами, науково-педагогічними працівниками й освітніми закладами.

Авторами наголошено на тому, що мережеві технології також сприяють персоналізованому навчанню, а завдання та перспективи використання технологій інтернету при підготовці майбутніх викладачів у магістратурі є важливим напрямом сучасної освіти, що сприяє підвищенню якості професійної підготовки та розвитку інноваційного підходу до викладацької діяльності. Підсумком статті є думка про те, що, мережеві платформи й інструменти пропонують можливості та численні переваги як для здобувачів освіти, так і для викладачів.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВМОТИВОВАНОСТІ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ЧЕРЕЗ НАПОВНЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ СПЕЦІАЛЬНИМИ ІМІДЖЕЗОРІЄНТОВАНИМИ ЗНАННЯМИ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОГО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ

2024-06-25T18:02:28+03:00

У статті розкрито теоретичні аспекти та сутнісну характеристику педагогічної умови «забезпечення вмотивованості магістрів ПВШ до формування професійного іміджу через наповнення змісту навчання спеціальними іміджезорієнтованими знаннями». З’ясовано, що мотивація є стрижнем особистості, навколо якого концентруються такі її механізми, як спрямованість, ціннісні орієнтації, установки, соціальні очікування, емоції та інші психологічні характеристики; рушійною силою освітнього процесу формування професійного іміджу майбутніх педагогів. Зроблено акцент на тому, що мотивація навчальної діяльності завжди має складний, комплексний характер, поєднує і внутрішні, і зовнішні, позитивні і негативні, пізнавальні і соціальні мотиви, а її структура розвивається, змінюється в ході освітньої діяльності. З’ясовано, що загальний зміст розвитку навчальної мотивації магістрів ПВШ полягає в тому, щоб перевести студентів із рівнів негативного і байдужного ставлення до власного професійного іміджу до дієвого, усвідомленого, відповідального, тобто позитивного, де об’єктом формування є всі компоненти мотиваційної сфери та всі аспекти вміння й бажання вчитися. Підкреслено, що система знань, яка входить до змісту професійної підготовки магістрів ПВШ, має включати єдність науково-теоретичних (знання про сутність, цілі, атрибути, структурні компоненти, критерії, типологію та функції професійного іміджу тощо) та практичних (оволодіння формами, методами, прийомами та засобами формування професійного іміджу; управління іміджеформувальною інформацією, уявленнями про себе в професійному середовищі; будування іміджу відповідно до реальних умов професійної діяльності; оволодіння способами вибору оптимальних засобів створення іміджу тощо) знань у контексті формування професійного іміджу. Зроблено висновок, що забезпечення позитивної мотивації до формування професійного іміджу має стати базовою умовою забезпечення ефективності означеного процесу.

ЗМІСТ І СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T18:07:22+03:00

В статті розкривається актуальна проблема сучасності – виховання громадянської позиції курсантів, визначення її змісту і структурних компонентів. Зазначено, що науково-педагогічне осмислення шляхів виховання громадянської позиції набуває особливого значення у військових закладах вищої освіти, у яких накопичено багатий досвід формування у курсантів громадянських якостей, зокрема ідейна переконаність, громадська активність, почуття обов'язку й відповідальності, громадянське сумління, честь, мужність. Дано визначення поняття «громадянська позиція»» як комплекс духовно-моральних установок та переживань особистості за долю Батьківщини, що виявляється у сформованій системі знань про громадянськість, розуміння її необхідності та значущості для особистості та суспільства, у розвиненому громадянському світогляді та свідомості; усвідомленої громадянської позиції як цінності для особистості та суспільства, стійкої мотивації до формування громадянської позиції та наявності мотивів до виконання громадянського та професійного обов'язку, що проявляється розвинених громадянських якостях та громадянській активності щодо реалізації громадянської позиції у військово-професійній діяльності майбутніх офіцерів Збройних сил України. Визначено компоненти, критерії та показники сформованості громадянської позиції курсантів військових закладів вищої освіти: когнітивний (світоглядно-знаннєвий критерій; показники: система знань про громадянськість, розуміння її необхідності та значущості для особистості та суспільства, громадянський світогляд, громадянська свідомість); аксіологічний (мотиваційно-ціннісний критерій, показники: сформованість громадянської позиції як цінності для особистості та суспільства, наявність мотивації до формування громадянської позиції та мотиви виконання громадянського та професійного обов'язку; громадянські якості особистості курсанта); поведінковий (ініціативно-діяльнісний, показники: уміння та навички реалізації громадянської позиції у військово-професійній діяльності, сформовані установки на виконання громадянського та професійного обов'язку, громадянська активність).

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ГУМАНІТАРІЇВ (МОВНІ ДЕВІАЦІЇ Й ЛІТЕРАТУРНЕ УЖИВАННЯ ГРУПИ ПИСЬМОВИЙ, ПИСЕМНИЙ, ЛИСТОВНИЙ, ПИСАНИЙ)

2024-06-25T18:19:21+03:00

Публікація присвячена питанню вироблення культури мовлення у майбутніх гуманітаріїв у вивченні мовних дисциплін.

Спостереження над мовними девіаціями й літературним уживанням групи письмовий, писемний, листовий, писаний спрямовує на уважне ставлення до нормативного вживання, поєднання з іменниками, доречне уведення у фаховий текст.

Простежено розвиток внутрішньої форми спостережуваної групи через діахронний аспект. Такий підхід уможливлює розгляд мовних одиниць з урахуванням історико-культурного чинника розвитку їх значення, параметрів функціонування залежно від стильового віднесення.

Нормативне уживання терміносполучень безпосередньо впливає на успішність комунікації, оскільки трансляція фахових знань орієнтує на продукування текстів, у яких використані доречно й точно терміносполучення забезпечують імпресію інформації, визначають хід когнітивного осмислення викладеного.

Культура фахового мовлення майбутніх гуманітаріїв визначає рівень сформованості елітарної мовної особистості, яка продукує фахові тексти, виявляє креативність у відтворенні інформації, демонструє інтелектуальну довершеність у доборі мовного ресурсу задля відтворення думки. Діахронний аспект розгляду розвитку внутрішньої форми мовної одиниці сприяє усвідомленню її історико-культурної детермінації.

Мовна девіація полягає не лише в неправильному поєднанні відповідно до семантико-синтаксичної тяглості, але також у нерозумінні значення (внутрішня форма слова засвідчує активний розвиток конотативних відтінків).

Розроблено систему завдань, спрямованих на контекстуальний розгляд групи мовних одиниць, які перебувають у паронімічних, гіпонімічних і партитивних відношеннях.

Здобувачі звертають увагу на модифікацію іншомовних елементів у структурі терміна шляхом діахронного спостереження.

Запропоновано ситуативні завдання, розв’язання яких передбачає звернення до історії розвитку основного й додаткових значень. Виконання завдань передбачає здійснення лексикографічної роботи, звернення до моно-, бі- й галузевих полісловників.

Окремо розглянуто поняття писемності через призму каналів комунікації.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІД ЧАС ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T18:58:30+03:00

Статтю присвячено огляду проблеми використання технологій штучного інтелекту під час фахової підготовки здобувачів закладу вищої освіти. Авторами проаналізовано публікації останніх років зарубіжних і вітчизняних авторів дотичних тем. Авторами наголошено на тому, що залучення штучного інтелекту сприятиме більш якісній фаховій підготовці випускників закладу вищої освіти, адже в сучасному світі штучний інтелект стає все більш поширеним у різних галузях, тому знання та навички роботи зі штучним інтелектом будуть усе більш затребувані ринком праці. Зауважено, що при доборі сервісів штучного інтелекту під час фахової підготовки здобувачів закладу вищої освіти необхідно враховувати відповідність змісту та методик навчання, зручність використання, інтерактивність, індивідуалізацію навчання, а також безпеку і конфіденційність даних. Зазначено, що ефективна підготовка майбутніх викладачів, а також розробка дієвих методів використання штучного інтелекту для перевірки робіт можуть допомогти вирішити окреслені проблеми й отримати найкращі результати. Встановлено, що перспективи використання штучного інтелекту також включають розвиток інноваційних освітніх технологій і методів навчання, до того ж, штучний інтелект може слугувати інструментом для створення інтерактивних та адаптивних освітніх програм, віртуальних середовищ і симуляторів для розвитку практичних навичок і моделювання впровадження нових підходів або рішень в управлінні освітіми процесами. Авторами запропоновано, що до окремих дисциплін необхідно внести теми щодо етичного використання штучного інтелекту, розвитку критичного мислення й аналізу, щоб здобувачі були здатні усвідомлено та відповідально імплементувати штучний інтелект під час освітньої та майбутньої професійної діяльності.

Як висновок, автори стверджують, що неможливо заборонити або повністю відмовитися від технологій штучного інтелекту, незважаючи на те, що вони мають як численні переваги, так і значні ризики, отже чільне місце має зайняти теза про відповідальне та помірковане використання технологій штучного інтелекту в освітньому процесі закладу вищої освіти.

ПРОФЕСІЙНА САМОСВІДОМІСТЬ ПЕДАГОГА У ВИМІРІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ

2024-06-25T19:07:10+03:00

В статті розглядаються питання щодо теоретико-методологічного аналізу досліджень світових учених професійної свідомості людини, зокрема самосвідомості фахівців в освіті. Представлено позиції відомих наукових шкіл їх теоретичні засади та переконання в тому що самосвідомість є необхідним і дієвим компонентом процесу саморозвитку особистості, внутрішнім психологічним механізмом запуску ефективної діяльності; можливістю та психологічним чинником впливу на процеси саморегуляції, довершеною умовою для формування мотивації, самооцінки та якості спілкування, психологічних установок на сприймання та прийняття людей з іншими етнопсихологічними стратегіями, поглядами та поняттями.

Зазначено, що мозок людини відіграє основну роботу у забезпеченні чистоти думки, переконань, чутливості, емоційної гармонії та розуміння сутності явищ повсякденного життя.

Представлено розуміння різними авторами свідомості, зокрема самосвідомості дослідниками різних світових наукових шкіл філософського, гуманістичного, біхевіристичного, когнітивного, соціально-когнітивного спрямування які можуть конкурувати між собою, мати різну методологію, проте їхнє розуміння свідомості дозволяє переосмислювати на методологічному рівні проблему формування самосвідомості тих, хто навчає, виховує, реабілітує, здійснює корекцію і компенсацію осіб із особливими освітніми потребами. Вже в минулому залишилось тоталітарні погляди на вихованців, на ролі і функції педагогів які виконували завдання формувати змалечку страх, тривогу, паніку, психологічний тиск та негативний вплив на психіку дитини, щоб вона змалечку думала і говорила як їй це скерують, не маючи власної думки. Це було і завданням фахівців яким не дозволялося, тобто, не було в тренді робити аналітичні операції, висновки та узагальнення, представляти власну думку, опрацьовувати ту літературу яка обмежувала їх свідому тенденцію до саморозвитку та самовдосконалення.

В статті представлено погляди окремих світових учених (А. Бандури, Д. Деннета, Дж. Серля, А. Ревонеуо) та інших на цінності наукового пізнання взаємостосунків суб’єктів оточуючого світу.

ПРОФЕСІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ГАЛУЗІ КЕРІВНИКА КАФЕДРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T19:12:43+03:00

У статті розглянуто основи професійного менеджменту, зокрема привернуто увагу до теоретичних засад і концепцій, методології та практичних рекомендацій із питань управління, організації та планування роботи менеджера й кафедри, зокрема дошкільної педагогіки. Виокремлено поняття менеджменту й управлінських якостей керівника кафедри дошкільної освіти. Зауважено на розвиткові менеджменту як галузі для запровадження головних управлінських процесів і планування наукової діяльності кафедри та її складу. Акцентовано на думці, що роль сучасного менеджера полягає не лише в проведенні дій і реагуванні на зовнішні події, які впливають на нього. Менеджер повинен сам активно впливати на ці події, актуалізуючи себе, власні здібності, управляти собою й іншими учасниками навчально-виховної процесуальної діяльності в будь-якій ситуації. Підкреслено, що менеджер – це людина, яка професіонально виконує управлінські функції, використовуючи всі засоби, надані в його розпорядження. Обґрунтовано думку, що менеджер у процесі власної діяльності повинен володіти професійними, діловими, адміністративно-організаторськими, соціально-психологічними та моральними якостями. Зазначено, що особові характеристики, визначальна поведінка та результативність менеджера на кафедрі, зокрема дошкільної освіти, розподіляють на взаємопов’язані групи: знання та навички, здібності та позиції (установка, орієнтація на досягнення). Аналіз наукової літератури уможливив виділити в статті такі критерії комунікативної компетентності професійного менеджера: мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісно-комунікативний компоненти. Підкреслено, що компетенція – це сума знань, досвіду, умінь і навичок, які управлінець має у своєму розпорядженні.

ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ КЕРІВНИКА КАФЕДРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: НАУКОВИЙ ДИСКУРС

2024-06-25T19:17:09+03:00

У статті досліджено проблему особистісного зростання керівника кафедри дошкільної освіти. Розкрито етапи становлення з огляду на стимулювання особистісних пошуків і роздумів та науково-психологічних міркувань; самоствердження керівника кафедри дошкільної освіти й персоніфікована праця щодо необхідних результатів самовдосконалення; підпорядкованість нашаровуванням директив і настанов усвідомленого та планомірного самоаналізу; створення умов для вмотивованого, цілеспрямованого й влучно організованого фасилітаторського апарату розвитку, удосконалення та зміцнення кращих управлінських умінь та якостей. Доведено актуальність проблемних пошуків самовдосконалення керівника кафедри дошкільної освіти як вияв особистісної та професійної спроможності в кореляції глобальних проблем сучасного світу та інтеграції освіти й науки України до європейського освітнього й наукового дискурсів. Наголошено на проблемному питанні психологічної сутності процесу самовираження особистості керівника кафедри та самовдосконалення управлінця. Зосереджено увагу на питанні спроможності до самовдосконалення очільника кафедри, де умовою реалізації постає етап особистість-суб’єкт. Самовдосконалення особистості керівника кафедри, зокрема дошкільної ланки, залежить від її власної активності, її цілей, мотивів і переконань. Виокремлено, що необхідною умовою самовдосконалення особистості керівника є взаємозв’язок його цілей з актуальними питаннями сьогодення кафедри та зумовленими історичними подіями її становлення. Акцентовано на зв’язку самовдосконалення із суб’єктністю особистості керівника кафедри дошкільної освіти закладів вищої педагогічної освіти України.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПОЛІПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ-ЕКОНОМІСТІВ

2024-06-25T19:22:18+03:00

У статті розглядається роль інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування поліпрофесійної мобільності майбутніх менеджерів-економістів. Аналізується сучасний стан застосування ІКТ в освітньому процесі, визначаються основні методи та інструменти, що сприяють розвитку професійних навичок та компетенцій, необхідних для успішної кар'єри в умовах швидкозмінного ринку праці. Особлива увага приділяється інтерактивним навчальним матеріалам, онлайн-курсам, віртуальним лабораторіям, симуляторам, а також засобам для комунікації та співпраці, таким як відеоконференції та соціальні мережі. Розглядаються переваги використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення якості освіти, зокрема через доступ до актуальної інформації, розвиток аналітичних навичок та можливості для індивідуалізованого навчання. Обґрунтовується важливість інтеграції ІКТ у навчальні програми, що дозволяє забезпечити індивідуалізований підхід до навчання, підвищення мотивації студентів та покращення засвоєння матеріалу. Виділяються ключові фактори, що впливають на ефективність цього процесу, зокрема адаптація навчальних програм до сучасних вимог, забезпечення доступу до новітніх технологій, підготовка викладачів та постійний моніторинг результатів. Важливою складовою є підтримка технічної інфраструктури та забезпечення доступу до високоякісного програмного забезпечення. Робота включає практичні рекомендації щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітні програми для підготовки менеджерів-економістів, спрямовані на підвищення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці. Рекомендації охоплюють аспекти розробки та впровадження онлайн-курсів, використання спеціалізованого програмного забезпечення для аналізу даних та управління проектами, організації міждисциплінарних проектів та забезпечення технічної підтримки. Також розглядається роль постійного оновлення навчальних матеріалів та активної взаємодії між студентами, викладачами та професіоналами галузі для забезпечення актуальності та сучасності навчання.

МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЦАРИНА УПРАВЛІННЯ ТА КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ КЕРІВНИКА КАФЕДРИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T19:28:24+03:00

У статті окреслено характеристику основ теорії та практики менеджменту управління кафедрою дошкільної освіти, зокрема акцентовано на стрімких вимогах розвитку рівня майстерності та посилення значущості компетентностей сучасного керівника, управлінця. Розкрито актуальні проблемні питання менеджменту й компетентності керівника кафедри дошкільної освіти в структурі закладів вищої освіти України. Наголошено на організаційній діяльності, професійному досвіді, особистій наставницькій ефективності, що значно обумовлена здатністю керівника до саморозвитку. Акцентовано увагу на ідеї впливу менеджера освіти на колектив. Підкреслено, що сучасний керівник – це командний гравець, тому перше місце серед складників управлінської компетентності посідає лідерство та здатність до колективної взаємодії, що потребує уваги до характеристики особистості й навичок психологічного характеру Попри значну кількість досліджень із цієї проблематики, залишаються питання, що потребують більш докладної уваги. Зауважено, що навчати працівників потрібно на підставі міркувань: успішна робота менеджера дорівнює тому, наскільки ефективно працюють члени його команди, наставництво дає неоціненну допомогу у випадку серйозних нашарувань у роботі, розвиває почуття відповідальності, самостійності, підвищення ефективності праці, професійного рівня особистості. Зазначено, що наставництво є допомогою в процесі управління кафедрою дошкільної освіти, особливо коли воно вписується в загальну систему цінностей і дій кафедри, що охоплює виробничі процеси, контроль за якістю, делегування повноважень, спеціалізацією, підвищення продуктивності. Наголошено, що керівництво не зводиться лише до методів і способів, а полягає в тому, щоб долучити всіх працівників до загальної системи цінностей, зробити їхню працю осмисленою, досягнути повного взаєморозуміння щодо цілей і засобів досягнення. Саме цей стиль потребує подальших розвідок і вивчення та використання на всіх щаблях управління кафедрою.

ОСОБЛИВОСТІ ФУКЦІОНУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНЯ

2024-06-25T19:33:56+03:00

У статті проведено аналіз процесів функціонування інтерактивних технологій в ході навчально-виховного процесу, їх вплив на формування глибинних знань учня, рівні впливу на учнів з урахуванням різноманітності учнівського колективу. Адекватне використання інтерактивних технологій сприяє не тільки більш повному осягненню інформації через аудіовізуальну складову, використання в поєднанні аудіовізуальної і вербальної інформації, але і сприяє налагодженню відносин вчителя і учнів, а через них – інтенсифікації навчально-виховного процесу. Але для цього необхідно враховувати комплекс особливостей, які активуються при використанні інтерактивних технологій.

Авторами статті досліджено особливості процесів використання інтерактивних технологій в аспекті як безпосереднього їх використання, так і середовища і факторів, які впливають на ці процеси. Визначення інтерактивного навчання в цілому відповідає соціально-педагогічному навчанню, збігаючись власними закономірностями впливу з навчанням зрілих за психофізіологічною сформованістю людей. Значний вплив і активності і взаємин учнів у рамках інтерактивності, і використання технічних засобів спонукає активність дорослих до вивчення. Часто методики різних технологій мають взаємний вплив. Традиційні пояснювально-ілюстративні методи навчання часто можуть бути неефективними через те, що апелюють до пам’яті людини, в той час як інтерактивний напрям засіює самостійний дослідницький пошук. В системі методів навчання існує певний процес взаємного перетікання установок і засобів викладання.

Існуючі фактори інтерактивних технологій, які здійснюють вплив на їх функціонування і дослідження процесу їх функціонування є метою статті. Розуміння як місця інтерактивних технологій в їх діалогових і технологічних вимірах, так і наявних аспектів їх функціонування розглядається сучасною практикуючою педагогічною спільнотою як істотна складова сучасного навчально-виховного процесу. Тому визначення місця і особливостей цих процесів є актуальною проблемою сучасної педагогічної науки.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИКЛАДАННІ «ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТОЛОГІЇ» НА ДРУГОМУ МАГІСТЕРСЬКОМУ РІВНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2024-06-25T19:40:19+03:00

У статті подано аналіз основного освітнього компонента освітньої програми «Дошкільна освіта» другого магістерського рівня вищої освіти. Розкрито актуальність введення цієї навчальної дисципліни. Грунтовно розкрито зміст нової навчальної дисципліни як науки. Виокремлено дослідження українських науковців із «Освітології» взагалі та «Дошкільної освітології» зокрема. Визначено вплив досліджень В. Огнев’юка та С. Сисоєвої на розвиток освітології в Україні. Схарактеризовано механізми та інструментарій «Дошкільної освітології». Подано перелік питань змісту навчальної дисципліни. Приділено увагу характеристиці продуктивних методів навчання визначеної дисципліни: проблемний, частково-пошуковий, дослідницький, які активізують дії здобувачів у знаходженні й використанні потрібної інформації.

Акцентовано увагу на ролі майбутнього фахівця дошкільної освіти. Зосереджено увагу на системній фаховій підготовці вихователів дітей дошкільного віку. Виокремлено та проаналізовано інтерактивні технології ефективної реалізації професійних функцій вихователя дошкільного закладу, серед яких виокремлюють: гностично-дослідницьку, виховну, конструкторсько-організаційну, координувальну. Наголошено окремо на використанні керованої та групової дискусії, в процесі якої достатньо конструктивно і результативно відбувалося обговорення проблем дошкільної освіти.

Особливої уваги приділено використанню ігрових технологій, які достатньо вагомо впливають на емоційно-комфортний стан вихователя, і допомагають педагогу вибудовувати свою взаємодію з дітьми дошкільного віку на підставі емоційної саморегуляції та самоконтролю. До того ж, наголошено, що використання інтерактивних технологій та рефлексивних вправ достатньо коректно впливає на підвищення рівня професійної майстерності майбутнього вихователя та на конструктивність діалогу викладача і студента, забезпечуючи гармонійну узгодженість в процесі отримання фахових компетенцій.

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД НА НАЦІОНАЛЬНУ ОСВІТУ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ)

2024-06-25T19:47:35+03:00

У науковому дослідженні акцентується увага на проблемах сучасної загальної і професійної освіти національних меншин в Україні. Ці проблеми виражаються у таких чинниках, як слабкість законодавчої бази щодо іноземної освіти, незбалансованість механізмів функціонування змісту освіти для представників етнічних меншин в різних її щаблях і рівнях. В умовах інтеграції українського населення в європейську спільноту, на перше місце виходить визнання і прийняття Україною європейських стандартів освіти.

Окрім того, авторами дослідження зазначається, що українське суспільство, беручи до уваги його полінаціональний склад, вже має необхідний досвід врегулювання суспільних відносин з представниками етнічних меншин. До них відноситься і досвід організації і підтримки освіти для громадян України, що мешкають в історичних районах іноземних поселень з часів суспільно-економічних реформ Російської імперії другої половини ХІХ і до початку ХХ століття.

У статті наводиться короткий перелік і характеристика історичних, історико-педагогічних та етнологічних розвідок, що проводилися українськими науковцями в різні часові проміжки існування нашої держави. Це праці періоду Російської Імперії, Доба УНР, радянський період, отримання Україною статусу незалежної держави, а також дослідження останніх років. Авторами детально проаналізовано низку наукових праць, пов’язаних з появою історичним іноземних поселень на території України, умови формування і подальшого розвитку осередків загальної і професійної національної освіти в іноземних колоніях Катеринославщини, Київщини, Одещини та Харківщини.

Через аналіз існуючої джерельної бази автором доводиться, що через недостатню вивченість проблеми розвитку національної іноземної освіти періоду другої половини ХІХ – початку ХХ століття, постає необхідність широкого аналізу і розвитку суспільних, законодавчих і освітніх процесів, що відбувалися в Лівобережній України у складі Російської імперії.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НАВИЧКИ ІМІТАЦІЇ У ДІТЕЙ ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У КОНТЕКСТІ ПОВЕДІНКОВОГО ПІДХОДУ

2024-06-25T19:55:24+03:00

Стаття присвячена проблемі дослідження особливостей розвитку у осіб із особливими освітніми потребами імітаційних навичок, які є основою для формування комунікативної компетенції, соціально значущої та адаптивно комунікативної поведінки. Особливого значення набуває вирішення цієї проблеми стосовно дітей із порушенням комунікативної сфери, а саме дітей із розладами аутистичного спектра. Визначено спрямованість сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень на питання ранньої діагностики та раннього психолого-педагогічного втручання, з’ясування специфіки формування емоційно-вольової та особистісної сфер, визначення ефективних шляхів щодо корекції пізнавальної діяльності та ігрової сфери, охарактеризовано особливості психічних процесів дітей із розладами аутистичного спектра та можливості їхнього розвитку в умовах спеціально організованого психокорекційного навчання і виховання. Наголошено, що у проблемі пошуку ефективних шляхів розвитку соціальної адаптації відкритою залишається низка питань, що пов’язані зі здатністю до імітації поведінки інших людей, тобто здатності до наслідування як форми орієнтування дитини з аутистичними розладами в різних аспектах навколишньої дійсності. Підкреслено, що саме дошкільний вік є сенситивним періодом для формування та розвитку навичок наслідування, які закладають фундаментальну базу для формування навичок спілкування, відіграють важливу роль у соціальному функціонуванні особистості. Встановлено, що порушення розвитку імітаційних навичок у дітей із розладами аутистичного спектра гальмує формування повноцінного поведінкового репертуару та стає значною перешкодою у процесі їхньої соціалізації. Приділено увагу важливості технологій прикладного аналізу поведінки – «Поведінкової терапії» / «АВА-терапії» – як стратегічних інструментів для ефективного розвитку імітаційних навичок у дітей означеної категорії. Розкрито сутність одного із сучасних напрямів поведінкового підходу – Денверську модель раннього втручання (The Early Start Denver Model – ESDM).